субота, 24 березня 2012 р.

З Сєргєя Єсєніна. За горами, за жовтими долами


За горами, за жовтими долами
Простяглася вервечка хатин.
Бачу ліс і призахідне полум’я,
Та повитий кропивами тин.

Де зрання над церковними банями
Голубіють небесні піски,
І ясніє травою й зітханнями
Від озер вітерець шелесткий.

Не за співи весняні розложисті
Дорога мені ця просторінь.
Я люблю журавлино, знеможено
Монастир на високій горі.

Кожен вечір, як синь затуманиться,
Як повисне зоря на мосту,
Ти ідеш, моя бідна прочанице,
Уклонитись любові й хресту.

Смирний дух монастирського жителя,
Спрагло слухаєш ти єктенью,
Помолися ж бо лику спасителя
Про загублену душу мою. 
________________________________________

Текст оригіналу:


 * * * *

               За горами, за желтыми долами
               Протянулась тропа деревень.
               Вижу лес и вечернее полымя,
               И обвитый крапивой плетень.

               Там с утра над церковными главами
               Голубеет небесный песок,
               И звенит придорожными травами
               От озер водяной ветерок.

               Не за песни весны над равниною
               Дорога мне зеленая ширь -
               Полюбил я тоской журавлиною
               На высокой горе монастырь.

               Каждый вечер, как синь затуманится,
               Как повиснет заря на мосту,
               Ты идешь, моя бедная странница,
               Поклониться любви и кресту.

               Кроток дух монастырского жителя,
               Жадно слушаешь ты ектенью,
               Помолись перед ликом спасителя
               За погибшую душу мою.


Немає коментарів:

Дописати коментар