і не тобі її химерні сни
де хиже нуртування бистрини
переростає камінь непорушний
де необорна і вода і суша
де мушля світ і світ увесь при ній
припливом виростає з глибини
відпливом повертається у мушлю
де марево де мерехтіння біле
неначе древа божого відгілок
неначе з льоту схоплена ява
де музика у тілі опочила
опале і безтрепетне вітрило
якого не розправити словам
Класний вірш!
ВідповістиВидалити