* * * *

Виходить ніч додому, в небеса –

Широким лугом, річкою вузькою.

Он перепілка вийшла із вівса –

До стежки притулилася щокою.

А там, де зірка падала, ген-ген –

Гіркий, як тінь, зелений і дитинний,

За кимось побивається ромен,

Пробивши груди голкою шипшини…