tag:blogger.com,1999:blog-4066556505977419362024-03-14T13:30:47.424+02:00ГОЛОС МИСЛИВЦЯБлог Сергія ОсокиСергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.comBlogger555125tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-72718986781079705722021-07-08T13:51:00.004+03:002021-07-08T13:51:47.236+03:00Стамбульська пісня<p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEizPPyX0L8Mnmp4kVPEOFcr-IgaenSDzdx69dYCYnaeLhZhOZuXQcfnx8zabK3IL8iQiy9bTNv58hkiizkZ3VNmXhSB9pRB2kHM1fPOgJX5zLPYU2G03PqbvGcZyCrSFcn5VGx85cKqcXg/s880/213711850_4229919870421289_8411002764605535443_n.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="583" data-original-width="880" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEizPPyX0L8Mnmp4kVPEOFcr-IgaenSDzdx69dYCYnaeLhZhOZuXQcfnx8zabK3IL8iQiy9bTNv58hkiizkZ3VNmXhSB9pRB2kHM1fPOgJX5zLPYU2G03PqbvGcZyCrSFcn5VGx85cKqcXg/s320/213711850_4229919870421289_8411002764605535443_n.jpg" width="320" /></a></div>пливла собі без голосу з ключами та й на поясі <br />зрадецькими дорогами хрещатими волічками <br />аж поза кам’яницями де той невольник молиться <br />що в нього ноги спутані що дні йому полічені <br /><br />не бачила за юрмами не зчулася за гомоном<br />забулася заплуталась ударилася зосліпу <br />об десять брам золочених об двадцять стін мурованих <br />об сонце неприкаяне в Босфорі пополоскане<br /><br />а попливла б за рибами полинула б за птицями <br />нехай те серце вискочить нехай почує матінка <br />як я крізь сон ходитиму глибокими темницями <br />ключами дзеленьчатиму та двері отверзатиму <br /><br />ячатиму обмарена сама собі розхристана <br />яристими намистами розкритими Коранами <br />щоб вивести невольника з базару аж до пристані <br />поміж важкими хмарами й богами барабанними <br /><br />та й повернуся повагом та й піднімуся сходами <br />крізь десять стін мурованих лиця торкнуся пальцями <br />примарна ніби гурія сріблиста наче лодія <br />до самих брів закутана шовками самаркандськими <br /><br />бо я йому єдина як зоря над ятаганами <br />княгиня сліз несплаканих рабиня ймення власного <br />ой чом же я потурчилась чому побусурманилась –<br />для розкоші турецької для лакомства нещасного <br /><p></p>Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-46282020293067631312021-07-08T13:50:00.005+03:002021-07-08T13:50:41.186+03:00Іранська пісня<p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiIZUt6_5AEQpNTejKBZgpzxumEjm7opW4undfSvV7Wc68y4nuk2cLmDc026xtcF1EqFGyCZhUYmIIs3do9_JRE-np2BxsuVB-X5yCQblB9-jo04NjoTC4bx3WaSM2lTo5K0u29rgTHX98/s600/215157285_4225362577543685_8346972075491289509_n.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="415" data-original-width="600" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiIZUt6_5AEQpNTejKBZgpzxumEjm7opW4undfSvV7Wc68y4nuk2cLmDc026xtcF1EqFGyCZhUYmIIs3do9_JRE-np2BxsuVB-X5yCQblB9-jo04NjoTC4bx3WaSM2lTo5K0u29rgTHX98/s320/215157285_4225362577543685_8346972075491289509_n.jpg" width="320" /></a></div>котились темно над палацом хмари <br />важкі як неспокутуваний гріх <br />шахиня Парі і шахиня Зарі <br />щось танцювали спинами до всіх <br />і там де світу зоставалось мало <br />сама луна розкотиста луна <br />за ними піднімались запинала <br />та ворушились тіні дотемна <br />байдужі до подяки й до покари <br />закуті златом тілом молоді <br />шахиня Зарі і шахиня Парі <br />як дві свічі тремтіли при воді <br />немовби хтось домалював їм крила <br />агатні коси тінь молодика <br />вони щезали сходились мінились <br />і вже було й не знати де яка <br />котились хмари мов підбиті синім <br />ще трохи й залу снігом замете <br />тому ви так танцюєте шахині<br />що вже до ранку не доживете<br />упадете як вершники із сідел<br />спалахнете як титли зі строфи <br />над кожним сном над кожним вашим слідом <br />до ранку жахно витимуть калфи <br /><p></p>Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-45878925444927978282021-05-28T13:50:00.003+03:002021-05-28T15:09:39.620+03:00* * * *<p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiYlrurfLn7y8H8voL7tMv-Saoiv-u-YTVid8r4wx9YYwl7r_FtCzVpKOnXL6xiTto5ynxAhTJanvVvNjumMYo2WLHakkRg_b_1dSQ1vlwRjk8ZmpWWlw6eKKMKeE1EaRp2k6QMBhU6VDE/s715/Serpen-misiats-5.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="437" data-original-width="715" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiYlrurfLn7y8H8voL7tMv-Saoiv-u-YTVid8r4wx9YYwl7r_FtCzVpKOnXL6xiTto5ynxAhTJanvVvNjumMYo2WLHakkRg_b_1dSQ1vlwRjk8ZmpWWlw6eKKMKeE1EaRp2k6QMBhU6VDE/s320/Serpen-misiats-5.jpg" width="320" /></a></div><br />Огірочки пасло мишеня<br />Та дивилось мовчки, як стерня<br />На куценькій удовиній нивці <br />Проколола сонні чорнобривці. <br /><br />Квіточку понюхало, а там<br />Зачаїлась рання темнота. <br />Прохолодна вереснева пустка <br />Вже якусь обмарила пелюстку. <br /><br />Літо-літо, хто тебе одняв?..<br />Мабуть, сумувало мишеня…<br />На прощання обіймало нишком<br />Огірочок жовтий на обніжку. <br /><p></p>Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-12401183945267486772020-12-03T18:23:00.003+02:002020-12-03T18:23:15.230+02:00* * * *<div><p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjSkVa4XsWSYpiYcmK1W6E6V3OFEkwp4YpgaNLSTHm5_ZwCN6HiXMn7dqW4LBKrXLwF2nRDjGXxzCWZP8NTA1EDx75jd7gCL49OXQ1RsoFGceonoVxnr3SrfkV9quKWBGMivfPgAG26IfU/s512/unnamed.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="306" data-original-width="512" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjSkVa4XsWSYpiYcmK1W6E6V3OFEkwp4YpgaNLSTHm5_ZwCN6HiXMn7dqW4LBKrXLwF2nRDjGXxzCWZP8NTA1EDx75jd7gCL49OXQ1RsoFGceonoVxnr3SrfkV9quKWBGMivfPgAG26IfU/s320/unnamed.jpg" width="320" /></a></div><br /> <!--[if gte mso 9]><xml>
<w:WordDocument>
<w:View>Normal</w:View>
<w:Zoom>0</w:Zoom>
<w:PunctuationKerning/>
<w:ValidateAgainstSchemas/>
<w:SaveIfXMLInvalid>false</w:SaveIfXMLInvalid>
<w:IgnoreMixedContent>false</w:IgnoreMixedContent>
<w:AlwaysShowPlaceholderText>false</w:AlwaysShowPlaceholderText>
<w:Compatibility>
<w:BreakWrappedTables/>
<w:SnapToGridInCell/>
<w:WrapTextWithPunct/>
<w:UseAsianBreakRules/>
<w:DontGrowAutofit/>
</w:Compatibility>
<w:BrowserLevel>MicrosoftInternetExplorer4</w:BrowserLevel>
</w:WordDocument>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:LatentStyles DefLockedState="false" LatentStyleCount="156">
</w:LatentStyles>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 10]>
<style>
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:10.0pt;
font-family:"Times New Roman";
mso-ansi-language:#0400;
mso-fareast-language:#0400;
mso-bidi-language:#0400;}
</style>
<![endif]-->
<p></p><p class="MsoNormal"><i><span lang="UK">Наталці Фурсі </span></i></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK"> </span></p>
<br /></div><span lang="UK">Осінній вечір, марева загірні, </span><br />
<br /><span lang="UK">Старих стежок плетіння золоте. </span><br />
<br /><span lang="UK">Заходить діва-осінь до вечірні, </span><br />
<br /><span lang="UK">Подолом чорні сходини мете. </span><br />
<br /><span lang="UK"> </span><br />
<br /><span lang="UK">При ній і дням немов немає ліку, </span><br />
<br /><span lang="UK">Тремтить до свічки біла курява. </span><br />
<br /><span lang="UK">Крізь сон ікони пахнуть базиліком,</span><br />
<br /><span lang="UK">А сльози важать більше, як слова. </span><br />
<br /><span lang="UK"> </span><br />
<br /><span lang="UK">Тонкі мережки, кучері хвилясті,</span><br />
<br /><span lang="UK">Червоні зблиски в темному єстві…</span><br />
<br /><span lang="UK">Ось діва-осінь стане до причастя,</span><br />
<br /><span lang="UK">Вперед простягне руки снігові.</span><br />
<br /><span lang="UK"> </span><br />
<br /><span lang="UK">І, перейнявши той останній шерех,</span><br />
<br /><span lang="UK">Хтось Невідомий вийде до людей. </span><br />
<br /><span lang="UK">Тернина ранку при церковних дверях</span><br />
<br /><span lang="UK">Йому під ноги тихо упаде. </span><ul style="text-align: left;"><li>
<br /></li></ul>Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-75857171724853930472020-11-20T03:36:00.002+02:002020-11-20T03:36:17.006+02:00* * * *<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgDDYDAq-ORyPDCrCHFAYJae9d_Y2_eHaOVMbNbxOB5oPFsGS7jL2i-mxWFz0vhquYoooTYo01UxIH5b5rMnCOvcu_sit_zh9pS6f6NFqsWsqC4E5PoCnLNVtGhqe9KZ9K6FmufVEP5QD0/s640/pole-derevo-nebo-tuchi-dozhd.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="471" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgDDYDAq-ORyPDCrCHFAYJae9d_Y2_eHaOVMbNbxOB5oPFsGS7jL2i-mxWFz0vhquYoooTYo01UxIH5b5rMnCOvcu_sit_zh9pS6f6NFqsWsqC4E5PoCnLNVtGhqe9KZ9K6FmufVEP5QD0/s320/pole-derevo-nebo-tuchi-dozhd.jpg" width="320" /></a></div><br /><p>Вертала осінь, кажуть, з Бессарабії.<br />Пливла немов уже четвертий день –<br />Тримала весла пальцями ослаблими,<br />Всміхалася, мовчала, нітелень… <br /><br />Вона неначе їдучи щось бачила, <br />Десь у лозі… чи звір, чи чоловік? <br />Причинне, кажуть, безневинно страчене,<br />Що глянеш раз – та й буде вже навік. <br /><br />А їй ще ж мовби їхати та їхати –<br />Одним-одній – ні почту, ані слуг.<br />У спину їй дивилося і дихало<br />Неперебутнє озеро Ялпуг. <br /><br />Од неї люди мовчки відверталися.<br />Чого б ото? Із ярмарку? Авжеж... <br />Вона була за лісом чи за пралісом, <br />Ніхто ж не знав, і я не бачив теж<br /><br />Тих спраглих уст, що вихоплені з пломеню,<br />Судоми брів, оскомини зап’ясть…<br />А світ давився горем та соломою –<br />За що він купить? І кому він дасть? <br /><br />І вже десь там, де щось далеке світиться,<br />Мов серце, переповнене ущерть, <br />Три жінки вийшли в дукачах і китицях<br />Поворожити осені на смерть. <br /><br />Ото й усе. Ні голосу, ні помочі. <br />Сама вода – і човен нарозхит. <br />Казали, сонце там стояло поночі.<br />Мовляв, циганське. Чорне, як санскрит. <br /><br /></p><p><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:WordDocument>
<w:View>Normal</w:View>
<w:Zoom>0</w:Zoom>
<w:PunctuationKerning/>
<w:ValidateAgainstSchemas/>
<w:SaveIfXMLInvalid>false</w:SaveIfXMLInvalid>
<w:IgnoreMixedContent>false</w:IgnoreMixedContent>
<w:AlwaysShowPlaceholderText>false</w:AlwaysShowPlaceholderText>
<w:Compatibility>
<w:BreakWrappedTables/>
<w:SnapToGridInCell/>
<w:WrapTextWithPunct/>
<w:UseAsianBreakRules/>
<w:DontGrowAutofit/>
</w:Compatibility>
<w:BrowserLevel>MicrosoftInternetExplorer4</w:BrowserLevel>
</w:WordDocument>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:LatentStyles DefLockedState="false" LatentStyleCount="156">
</w:LatentStyles>
</xml><![endif]--></p><p><!--[if gte mso 10]>
<style>
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:10.0pt;
font-family:"Times New Roman";
mso-ansi-language:#0400;
mso-fareast-language:#0400;
mso-bidi-language:#0400;}
</style>
<![endif]-->
</p><span lang="UK"><span style="mso-spacerun: yes;"></span></span>Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-86787143754950789112020-10-19T00:15:00.009+03:002020-10-19T00:15:49.734+03:00* * * *<div><p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_0CpSEYjs_89QlMv_UfW_HYGCNVJo2SsERxT5C0AFaeWVGL6P_swnHVejHa7mIsckaNN6zTeGxDyN-S4rCM5Qiw6wqmrbfV_qS-pdvzn5NCbr9FI5QqTmld2KyfS74i870bT5VV-Ukg4/s640/121572956_3480205848726032_5341990017827489790_n.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="360" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_0CpSEYjs_89QlMv_UfW_HYGCNVJo2SsERxT5C0AFaeWVGL6P_swnHVejHa7mIsckaNN6zTeGxDyN-S4rCM5Qiw6wqmrbfV_qS-pdvzn5NCbr9FI5QqTmld2KyfS74i870bT5VV-Ukg4/s320/121572956_3480205848726032_5341990017827489790_n.jpg" width="320" /></a></div><p></p><p><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:WordDocument>
<w:View>Normal</w:View>
<w:Zoom>0</w:Zoom>
<w:PunctuationKerning/>
<w:ValidateAgainstSchemas/>
<w:SaveIfXMLInvalid>false</w:SaveIfXMLInvalid>
<w:IgnoreMixedContent>false</w:IgnoreMixedContent>
<w:AlwaysShowPlaceholderText>false</w:AlwaysShowPlaceholderText>
<w:Compatibility>
<w:BreakWrappedTables/>
<w:SnapToGridInCell/>
<w:WrapTextWithPunct/>
<w:UseAsianBreakRules/>
<w:DontGrowAutofit/>
</w:Compatibility>
<w:BrowserLevel>MicrosoftInternetExplorer4</w:BrowserLevel>
</w:WordDocument>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:LatentStyles DefLockedState="false" LatentStyleCount="156">
</w:LatentStyles>
</xml><![endif]--></p><p><!--[if gte mso 10]>
<style>
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:10.0pt;
font-family:"Times New Roman";
mso-ansi-language:#0400;
mso-fareast-language:#0400;
mso-bidi-language:#0400;}
</style>
<![endif]-->
</p><span lang="UK"></span><span lang="UK">Який туман понад водою –</span><span lang="UK"> </span><br /><span lang="UK">Туди надвечір не ходи. </span><br />
<span lang="UK">Там білий дідич бородою</span><br />
<span lang="UK">З води виймає неводи. </span><br />
<br /><span lang="UK">Він курить, сердиться, регоче.</span><br />
<span lang="UK">Нема нічого – й не було. </span><br />
<span lang="UK">Лиш золотий перестрах ночі </span><br />
<span lang="UK">Ось-ось проллється на село.</span><br />
<span lang="UK"> </span><br /><span lang="UK">А ти мовчи, ти стій у тіні –</span><br />
<span lang="UK">Побачиш хоч оддалеки,</span><br />
<span lang="UK">Як білу змучену пташину</span><br />
<span lang="UK">Той дідич тулить до щоки. </span></div>Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-84449135244363021472020-09-30T17:49:00.005+03:002020-09-30T17:49:32.142+03:00* * * *<p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgYujK3Z2lrVQZrCgu2NLyBPdQCb-KZwOU6LvPFbOjyKO_ZD5s253D7jVD8tB2JgoZo-Bc9MC63U8rZyciRjElI9FvoT5f5Skqcbesl84PDXMyJS3R7l5dDHiYueB7ZHYIcc0POre0wwAo/s960/74468345_2647018902025196_3524309541573361664_n.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="640" data-original-width="960" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgYujK3Z2lrVQZrCgu2NLyBPdQCb-KZwOU6LvPFbOjyKO_ZD5s253D7jVD8tB2JgoZo-Bc9MC63U8rZyciRjElI9FvoT5f5Skqcbesl84PDXMyJS3R7l5dDHiYueB7ZHYIcc0POre0wwAo/s320/74468345_2647018902025196_3524309541573361664_n.jpg" width="320" /></a></div><br /> <p></p><p style="-webkit-text-stroke-width: 0px; background-color: white; color: #1c1e21; display: block; font-family: Helvetica, Arial, sans-serif; font-size: 14px; font-style: normal; font-variant-caps: normal; font-variant-ligatures: normal; font-weight: 400; letter-spacing: normal; margin: 0px 0px 6px; orphans: 2; text-align: start; text-decoration-color: initial; text-decoration-style: initial; text-indent: 0px; text-transform: none; white-space: normal; widows: 2; word-spacing: 0px;">Дивись – цей ліс надвечір зник увесь,<br />Мов лист, упав кудись за огорожу.<br />Лишилось тло задиханих небес,<br />саменьке тло, а далі – вже й не можна.</p><div class="text_exposed_show" style="-webkit-text-stroke-width: 0px; background-color: white; color: #1c1e21; display: inline; font-family: Helvetica, Arial, sans-serif; font-size: 14px; font-style: normal; font-variant-caps: normal; font-variant-ligatures: normal; font-weight: 400; letter-spacing: normal; orphans: 2; text-align: start; text-decoration-color: initial; text-decoration-style: initial; text-indent: 0px; text-transform: none; white-space: normal; widows: 2; word-spacing: 0px;"><p style="font-family: inherit; margin: 0px 0px 6px;">Погоня довга, тятива – тонка.<br />А птаство, птаство… та йому ж байдуже,<br />що згасла за шипшиною ріка<br />й настала тиша, вража й осоружна.</p><p style="font-family: inherit; margin: 6px 0px;">Дивись – орда за шатрами лягла,<br />до шоломів примірявши покору,<br />коли дари із княжого стола<br />губами брала олениця чорна.</p><p style="font-family: inherit; margin: 6px 0px;"><br /></p></div>Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-67320978744960887922020-09-12T14:29:00.005+03:002020-09-12T14:29:28.655+03:00* * * *<p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEipGa6p4cl2g49syz7TB3B7geMKSAY9PY9JT6sGNkhevedviAJkUOq9bFXHb64TjMyud-wn-D4WPeZX5-ZrHQXFnYJYA7NVC7iMZ2oC8tSOcrxD2lf6xJcPOXa1ajRX1VrNigPLUcgRW-M/s512/unnamed.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="384" data-original-width="512" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEipGa6p4cl2g49syz7TB3B7geMKSAY9PY9JT6sGNkhevedviAJkUOq9bFXHb64TjMyud-wn-D4WPeZX5-ZrHQXFnYJYA7NVC7iMZ2oC8tSOcrxD2lf6xJcPOXa1ajRX1VrNigPLUcgRW-M/s320/unnamed.jpg" width="320" /></a></div><p></p><p><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:WordDocument>
<w:View>Normal</w:View>
<w:Zoom>0</w:Zoom>
<w:PunctuationKerning/>
<w:ValidateAgainstSchemas/>
<w:SaveIfXMLInvalid>false</w:SaveIfXMLInvalid>
<w:IgnoreMixedContent>false</w:IgnoreMixedContent>
<w:AlwaysShowPlaceholderText>false</w:AlwaysShowPlaceholderText>
<w:Compatibility>
<w:BreakWrappedTables/>
<w:SnapToGridInCell/>
<w:WrapTextWithPunct/>
<w:UseAsianBreakRules/>
<w:DontGrowAutofit/>
</w:Compatibility>
<w:BrowserLevel>MicrosoftInternetExplorer4</w:BrowserLevel>
</w:WordDocument>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:LatentStyles DefLockedState="false" LatentStyleCount="156">
</w:LatentStyles>
</xml><![endif]--></p><p><!--[if gte mso 10]>
<style>
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:10.0pt;
font-family:"Times New Roman";
mso-ansi-language:#0400;
mso-fareast-language:#0400;
mso-bidi-language:#0400;}
</style>
<![endif]-->
</p><p class="MsoNormal"><span lang="UK">Ця гостра синь у голому вікні,</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Ця німота, у золото залита. </span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Он клени в празниковому вбранні</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Вже сплять, поважні, як митрополити.</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK"> </span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">От тільки стежка… стежка ще жива,</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Пече, тремтить, у листі кроки ловить,</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Неначе розворушені слова,</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Яких уже нікому й не промовиш. </span></p>
Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-17398932483284995702020-05-30T20:30:00.003+03:002020-05-30T20:30:55.564+03:00Ліля і Гюля <div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_9vNuRkKDknS335mHPpxeTKwvf7kEfeBZcgEeeJUkR9bfcV2PwzVHfP8qhFGw53-MLyylP6MajVzxub_2Z9hEIGX9S1lxtwhVslUbXHfIjgVXlUSQQrkT3nNY4b1qfCXjSdqvIDiInu0/s1600/iStock_000001936119Small-pic668-668x444-37.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="444" data-original-width="668" height="265" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_9vNuRkKDknS335mHPpxeTKwvf7kEfeBZcgEeeJUkR9bfcV2PwzVHfP8qhFGw53-MLyylP6MajVzxub_2Z9hEIGX9S1lxtwhVslUbXHfIjgVXlUSQQrkT3nNY4b1qfCXjSdqvIDiInu0/s400/iStock_000001936119Small-pic668-668x444-37.jpg" width="400" /></a></div>
<br />
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">У радянські часи було заведено обмінюватися адресами. Зустрілися десь –
приміром, на відпочинку, поговорили на тему яблунь, що родять як несамовиті, на
тему кролів породи сірий велетень або полтавське срібло, принагідно згадали
знайомих у царині діставання дефіцитних ліків – от уже й привід записати
адресу. У таких випадках моя баба Ольга діставала з торби засмальцьованого
блокнота, списаного вздовж, упоперек і навперехрест рецептами консервування
груш із виноградом, важливими датами – коли підсипали квочку або спарували
корову, і виводила координати нових знайомих. </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Того дня ми довго шукали в Одесі готель. Був дощ, бо був жовтень або й
листопад. З моря тягло холодом. Адміністраторки одноманітно повідомляли нам
через скло, що місць немає й не буде ніколи, що тут усе для командировочних, що
мало лі кому збреде в голову валандатися знічев’я, що зачиніть двері, бо
взагалі-то тут протяги. Баба зітхала, махала рукою й виходила, за нею – я, а за
мною – Ліля й Гюля, дві азербайджанки, які теж приїхали лікуватися в інститут імені
Філатова й теж шукали ночівлі. У комунікацію з адміністраторками вони
здебільшого не вступали. Стояли за моєю бабою, визирали з-за її плеча. Ліля
часто кивала, підтверджувала бабині слова, а Гюля стояла мовчки. Лілі було
років щось під шістдесят. Широка сукня, красиве хвилясте сиве пасмо з-під
шалика, який прикривав усю голову й перехрещувався на грудях – це мені
нагадувало плакат «Родина-мать зовет!» Гюля – молода, струнка й сором’язлива.
Вона обережно переступала на високих підборах мозаїчною підлогою, та ще іноді
мимохідь поправляла на собі спідницю-олівець. </span></div>
<a name='more'></a><br />
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Готелю ми так і не знайшли. Увечері повернулися як побиті собаки туди,
де ще вранці жити не хотіли – у саманну халупку над морем, із пружинними
ліжками, вилинялими завісками й гнилою підлогою. У світлі тьмяної лампочки баба
й записала їхню адресу, натомість продиктувавши свою. Записала – і закрила
блокнот, як домовину, щоб більше ніколи не згадати ні цього понурого дня, ні
двох випадкових знайомих мусульманської віри. </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Минуло близько року. І раптом серед літа до баби на ферму прибіг гонець
зі звісткою: у Гоголеве, на залізничну станцію, сьогодні о 22:20 прибудуть
якісь азербайджанки – Ліля і Гюля. Треба, щоб баба машиною їх забрала. У гості до
неї їдуть…</span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Баба Ольга сплеснула руками, здала свою групу корів іншій доярці,
перекинула ногу на самокат і поїхала чимдуж додому. </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Та на чорта вони здалися! Хто їх гукав?! – вилаявся дід, почувши
звістку про раптових гостей. – Їх панькати треба тиждень, а ти, картопле, сиди
в землі! </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– І-і-і-і-і… – підтвердила дідові слова прабаба й глянула на невістку з
осудом.</span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– А може, вони вбили кого та тепер од міліції скриваються, а ти їх оце
в себе ховатимеш, дурепо! Пху! – дід махнув рукою й подався шукати заступа, бо
його куди не постав увечері, уранці він обов’язково опиниться десь в іншому
місці.</span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– І-і-і-і-і… – ще раз продемонструвала свою згоду з сином прабаба
Явдошка й про всяк випадок перехрестилася. </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Поки баба Ольга бігала вздовж села, шукаючи машини – а воно, як на те,
Только до комбайна поїхав, Петро вже восьмий день у запої, а Микола саме
карбюратор перебирає, з ніг до голови в мастилі, – настав вечір. Якась
поганенька машина таки знайшлася. Я, звичайно, теж напросився зустрічати Лілю й
Гюлю, адже був знайомий із ними не менше за саму бабу. </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Ми стояли на пероні, прямо перед колією. Баба Ольга тяжко зітхала,
цмокала губами, досадливо махала рукою в той бік, звідки мав прибути потяг, і
взагалі – всіляко демонструвала своє невдоволення. Але я чудово знав, що
насправді вона радіє такій несподіваній нагоді спочити від марудної сільської
праці, випити з гостями пляшку-другу горіхової настоянки, погомоніти в кухні,
прогулятися селищем попід руки. </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Ба, а спитай, тут ніде морожине не продається? </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Одчепись од моєї душечки! Яке б тут морожине серед ночі тобі? </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Ну жувачку хоч… хоч маленьку… </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– То хай мати вам ту резину купує! А я не буду! Жолудок спортиш!</span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Я не дуже засмутився, бо з самого початку й не сподівався на бабину
щедрість – розраховувати на неї можна здебільшого тоді, коли поруч якісь
свідки, перед ними баба й на троячку не поскупиться, аби всі побачили, що вона
мене любить і нічого їй для мене не шкода. А ще я потай сподівався, що Ліля й
Гюля мають же привезти щось смачненьке й солоденьке у своїх візерунчастих
торбах. </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Коли я вже настоявся до мурашок у литках і піску в занімілих пальцях,
потяг нарешті приїхав. Баба Ольга, звелівши мені стояти на місці й нікуди не
рушати, бо впіймають, укинуть у кузов і нагодують мною фредок, побігла вздовж поїзда,
завбачливо начепивши на обличчя солоденьку посмішку. </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Через кілька хвилин я вже бачив, як дві тіні – одна широка, а друга вузька
– кидалися бабі Ользі в обійми й хиталися так деякий час, рівненько розсікаючи
пасажиропотік. Усе це було мені дивно – і ці палкі обійми трьох людей, які
бачилися до того раз у житті, і густий вечірній час на станційному годиннику, і
запахи полину гіркого та пижма звичайного, і біле молоко туману, що рівним
цигарковим димом тягнувся вздовж колій.</span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">У машині Ліля обняла й мене – та так, що мало хребет не хруснув,
притулила до свого великого тіла і сказала:</span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Ех, какой парєнь хароший! Какой парєнь хароший! Джигіт, да, Гюля? Да?!
Ех, какой!</span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Обличчя Гюлі в рівномірному світлі ліхтарів видавалося дуже пещеним,
тонким, писаним темними оліями. Наче одна з безлічі сумовитих <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>мадонн раптом відслонила простирадло літнього
нічного часу, обережно присіла поруч, ледь завісилася серпанком і сиділа – то з
нами, то ні, то тут, то десь, і волосся її двоїлося, мерехтіло, перетікало в
гілля довколишніх дерев, у хвощ, у полин, у пижмо, а очі зволожувалися, ледь
посміхалися й виблискували – так блищить серцевина щойно розколотого горіха. </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Вот гастінєц! Дєржи! – Ліля поклала мені на коліна коробку з якимись
східними солодощами: пахлава, мабуть, або рахат-лукум… але мені вже чогось не
дуже-то й хотілося дивитися, що там. </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Я поклав голову на м’які великі груди, що пахли начебто борошном,
ваніллю, а ще кропом, кропом, відчув щокою візерунок мережаного шалика, і мені
раптом нестерпно схотілося спати. Схотілося довіку отак їхати і спати, і ніколи
не прокидатися, – зі щедрими чи то ширваншахськими, чи то гандзасарськими
дарами на колінах, у вузькій галереї тополь, під світлом зволоженого олійного
погляду. </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-left: 54.0pt; mso-list: l0 level1 lfo1; tab-stops: list 54.0pt; text-indent: -18.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;"><span style="mso-list: Ignore;">–<span style="font: 7.0pt "Times New Roman";">
</span></span></span><span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Гюля… –
пробурмотів я. – Гюля…</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">І заснув. </span></div>
<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:WordDocument>
<w:View>Normal</w:View>
<w:Zoom>0</w:Zoom>
<w:PunctuationKerning/>
<w:ValidateAgainstSchemas/>
<w:SaveIfXMLInvalid>false</w:SaveIfXMLInvalid>
<w:IgnoreMixedContent>false</w:IgnoreMixedContent>
<w:AlwaysShowPlaceholderText>false</w:AlwaysShowPlaceholderText>
<w:Compatibility>
<w:BreakWrappedTables/>
<w:SnapToGridInCell/>
<w:WrapTextWithPunct/>
<w:UseAsianBreakRules/>
<w:DontGrowAutofit/>
</w:Compatibility>
<w:BrowserLevel>MicrosoftInternetExplorer4</w:BrowserLevel>
</w:WordDocument>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:LatentStyles DefLockedState="false" LatentStyleCount="156">
</w:LatentStyles>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 10]>
<style>
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:10.0pt;
font-family:"Times New Roman";
mso-ansi-language:#0400;
mso-fareast-language:#0400;
mso-bidi-language:#0400;}
</style>
<![endif]--></div>
Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-48715935138623013812020-05-29T22:04:00.001+03:002020-05-29T22:04:19.018+03:00Федеріко Гарсіа Лорка. Сомнамбулічний романс<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiOV9vNuKLCdy1hTxZ5Ui2exlQcrbQhmTJ5OhEJMyss0IWRoS7nN6MSxzbIhbbHoc4Hv5ujppQxxUo0kozv8jpBNf-rzpk1ysrhUweDVKHen5bXEYP1YZ-3QkW8nOM1BoFCK-hY2MAmYac/s1600/1476942468133967009.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1080" data-original-width="798" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiOV9vNuKLCdy1hTxZ5Ui2exlQcrbQhmTJ5OhEJMyss0IWRoS7nN6MSxzbIhbbHoc4Hv5ujppQxxUo0kozv8jpBNf-rzpk1ysrhUweDVKHen5bXEYP1YZ-3QkW8nOM1BoFCK-hY2MAmYac/s320/1476942468133967009.jpg" width="236" /></a></div>
<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:WordDocument>
<w:View>Normal</w:View>
<w:Zoom>0</w:Zoom>
<w:PunctuationKerning/>
<w:ValidateAgainstSchemas/>
<w:SaveIfXMLInvalid>false</w:SaveIfXMLInvalid>
<w:IgnoreMixedContent>false</w:IgnoreMixedContent>
<w:AlwaysShowPlaceholderText>false</w:AlwaysShowPlaceholderText>
<w:Compatibility>
<w:BreakWrappedTables/>
<w:SnapToGridInCell/>
<w:WrapTextWithPunct/>
<w:UseAsianBreakRules/>
<w:DontGrowAutofit/>
</w:Compatibility>
<w:BrowserLevel>MicrosoftInternetExplorer4</w:BrowserLevel>
</w:WordDocument>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:LatentStyles DefLockedState="false" LatentStyleCount="156">
</w:LatentStyles>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 10]>
<style>
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:10.0pt;
font-family:"Times New Roman";
mso-ansi-language:#0400;
mso-fareast-language:#0400;
mso-bidi-language:#0400;}
</style>
<![endif]-->
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Люблю я пахучу
зелень.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Зеленого вітру
клекіт.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Зелене вітрило в
морі,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">коня на горі
далекій.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Ворушачи пояс
тінню,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">то мрію, то тугу
кличе</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">зеленоволоса діва
–</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">холодного срібла
вічі.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Люблю я пахучу
зелень,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">де місяць
циганський плаче.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Її споглядають
речі,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">вона їх чомусь не
бачить.</span></div>
<a name='more'></a><br />
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Люблю я пахучу
зелень,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">де інеєм зорі
сяють,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">де рибами стелять
тіні</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">дорогу ночей
безкраю.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">А смоква об вітер
треться</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">папером гілок
наждачним,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">гора, наче
кіт-злодюга,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">агави гіркі
їжачить.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Та хто уже
прийде? Звідки?</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Поруччя їй стан
заморять.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Зеленоволоса діва</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">в солоній задумі
моря.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">- Я згоден
мінятись, куме:</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">коня – на її
оселю,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">сідло – на її
свічадо,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">ножа – на її
постелі.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">З далекого порту
Кабри</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">я зрошую кров</span>’<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">ю скелі.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">- Якби лиш я міг,
юначе,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">то слова свого б дотримав,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">та я вже – давно
не я,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">і дім мій уже - не
дім мій.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">- То дай хоч
умерти, куме</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">на ліжку з
твердої криці,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">і хай надо мною
тужить</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">шовкова її
спідниця.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Поглянь на
криваву рану,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">із неї ще кров
сочиться.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">- На грудях твоїх
троянди,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">темнаві,
неопалимі,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">а кров твоя б</span>’<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">є і пахне,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">тобі вже її не
стримать.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Та я вже – давно
не я,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">і дім мій уже - не
дім мій.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">- Дозволь же мені
піднятись</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">на поруччя ці
високі,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Дозволь же мені
піднятись,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">хоч раз осягнути
оком</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">оселю, де
зелен-місяць</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">оглух від
стрімких потоків.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Два куми ідуть
угору,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">і сходи під ними
грають,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">дорогу сльозами
миють,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">криваві сліди
лишають.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">На сонних дахах
блищали</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">вогні ліхтарів
срібляних,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">терзали
криштальні бубни</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">ножами рожевий
ранок.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Люблю я пахучу
зелень,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">зеленого вітру
клекіт.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Уже піднялися
двоє,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">аж раптом гроза
далека</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">внесла шумовиння
ніжне –</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">бентежну скорботу
м</span>’<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">яти</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">й васильків
солодку спеку.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">- Та де ж вона, куме,
куме,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">гірка і зелена
діва?</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">О, скільки вона
чекала!</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">О, скільки вона
чекала!</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Важким, як туман,
волоссям,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">свою самоту
звивала!</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Байдуже лице
водойми</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">на хвилях гойдало
мовчки</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">зеленоволосу діву
–</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">холодного срібла
очі.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Крижинкою срібний
місяць</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">її відпускать не
хоче,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">а ніч, як майдан
церковний, –</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">інтимна і
непорочна.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">І тільки хмільні
жандарми</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">у двері вломитись
хочуть.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Люблю я пахучу
зелень.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Зеленого вітру
клекіт.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Зелене вітрило в
морі,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">коня на горі
далекій.</span></div>
<br /></div>
Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-65608123472579214002020-05-29T15:20:00.005+03:002020-05-29T15:20:51.630+03:00Баба Охрім<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgarNaJy1hPxxNEA6UVnGmK68Z4wKWyomJkcD51JV4B5779CQwGTMQ36LpIfnGqvUZgX-VN2Al4HN1HnjDcG1TkGJuRG8V18x3ocfvvtDRwjwqi4l1JABDH7BDWSLdFz4r5MeF7nkW7X0I/s1600/84359393_2801697936576830_5311405619092127744_o.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="850" data-original-width="1332" height="255" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgarNaJy1hPxxNEA6UVnGmK68Z4wKWyomJkcD51JV4B5779CQwGTMQ36LpIfnGqvUZgX-VN2Al4HN1HnjDcG1TkGJuRG8V18x3ocfvvtDRwjwqi4l1JABDH7BDWSLdFz4r5MeF7nkW7X0I/s400/84359393_2801697936576830_5311405619092127744_o.jpg" width="400" /></a></div>
Баба Охрім любила вудити рибу на міленькому – забреде було по коліна, сукню квітчасту підсмикає й нанизує хлібні кульки на гачок та язика аж прикусює від захвату. Баба Охрім любила сидіти на пеньку, по-чоловічому широко розставивши ноги, ладнати собі самокрутки. Баба Охрім матюкалася натхненно, поетично, до самозабуття. Зачувши її довершені багатоповерхові конструкції, я роззявляв рота і стояв у священній німоті декілька хвилин; запас лайки в баби Охріма закінчувався не швидко, вона на ходу вигадувала все нові й нові карколомні поєднання, та так, що довколишні дядьки – од водовоза Грицька до агронома Петра Кириловича – німіли, горбилися й утікали геть. Якщо дурне фермівське теля застрягало в непролазному багні, Охрім підходила, брала його під пахву й несла до річки – і полоскала там, тримаючи за загривок, як звичайні баби полощуть білизну. <br />
<a name='more'></a><br /><br />Вона не була від народження Охрімом. Колись, у дуже далекі від нас роки, вона називалася Олею, жила в безмежних степах, їла щодня кавуни. І навіть кісники в неї були – чи то червоні, чи то блакитні, а, може, й зелені – баба забула які. А тоді чи то війна почалася, чи то голод, чи батько вмер, чи ще якась напасть – Охрім не пам’ятає нічого толком, та й говорить так, як пучки солі межи очі кидає, чорт її сам не розбере – і довелося старшій доньці кидати школу й заробляти. З села в ті часи виїхати було важкувато. От дівчина й змикитила, допетрала – свиснула в якогось проїжджого жевжика документ. І стала Охрімом. Думала – ненадовго, а вийшло назавжди.<br /><br />Була і сталеваром, і залізничником – не в сенсі у вагонах квитки перевіряти, а в сенсі – шпали класти. Груди перев’язувала полотниною. Надягала кашкета набакир. Навчилася цвіркати слиною крізь зуби й сидіти навпочіпки. Навіть у футбол із хлопцями грала після зміни. Хіба тільки що в лазню з ними не ходила. <br /><br />Якось так вийшло – коли Охрім розповідає про цей період свого життя, то пристойні слова серед матюків трапляються все рідше, а тому слухати треба дуже пильно – що Охрім разом із якоюсь компанією крала вугілля з вагонів. Попалася. І загриміла на п’ять літ туди, куди Макар телят не ганяв – це якщо нашою мовою. Бо якщо мовою Охріма, то, боюся, папір не витримає. <br /><br />Відмотавши строк, Охрім подалася шукати щастя далі – їздила на дахах поїздів, вистрибувала на ходу, грала в карти на гроші, перетримувала крадене, перебиралася з місця на місце, ні копійки за душею не маючи, за минулим не шкодуючи, про майбутнє не дбаючи. Весело жила, – каже Охрім із таким притиском, що довколишні горобці летять аж за водокачку, – є шо згадать, та нічого онукам розказать…<br /><br />Ніяких онуків в Охріма й немає. І чоловіка – теж. Чоловіків було в неї завжди багато, а чоловік так і не трапився. Не було достойних, – скрушно зітхає Охрім, – одне б/у. Воно й правда. Її стандартам відповідати важкувато. Бачили велетня Вун Вуна в «Грі престолів»? От, за моїми дитячими враженнями, приблизно така. Ну, може, трошечки нижча. А голос – точнісінько такий. <br /><br />Слово з ділом в Охріма зроду не розходилося. Це знали всі. Бригадири. Ветеринар. Навіть завідувачка фермою. Якщо Охріму щось не подобалося, якщо вона вирішувала прямо про це заявити (а так було завжди!), то всі вищезгадані жадали тієї ж миті перетворитися на малесеньких мишок, а краще мошок, і шаснути геть із очей. Охрім перекидала відра, плювалася навсібіч, кидалася розвалювати огорожу. Якось її розсердили перед самісіньким вечірнім доїнням. Аби не вибиватися з графіка, викликали наряд міліції. Охрім по черзі перекинула двох плюгавеньких чоловічків у синіх сорочках за огорожу, прямісінько в коров’яче багно. Діло скінчилося нічим. Міліціонерам сором було зізнатися, що над ними двома вчинила наругу літня жінка, майже пенсіонерка. Вони сяк-так випрали одіж у річці – по черзі: один прав, а другий стояв і дивився, чи не йде Охрім із ломакою, бо її ж і без ломаки лячно…<br /><br />Племінного бугая Микитку боялося все село. Якщо він зривався з ланцюга, село ховалося по хатках і рясно дякувало Всевишньому за те, що він колись сотворив бабу Охріма. Охрім брала залізного гака й ішла повертати Микитку до тями. Я точно не скажу, що ж то діяло на лютого бика – сама Охрім, могутня її статура, довжелезний гак, громовий голос чи глибоко метафоричний зміст висловлювань, якими вона обдаровувала його ще здалеку… У будь-якому разі Микитка, забачивши Охріма, із пекельної тварюки миттю перетворювався на лагідного бичечка, слухняно дозволяв себе зачепити за кільце в носі й відвести на місце. Той самий Микитка, який просто вбив попереднього зоотехніка, бо він зайшов у стійло напідпитку. <br /><br />Охрім «парувала корів». Найчастіше ця процедура проходила не за безпосередньої участі бика, а «штучно». Через це від Охріма залежало все село.<br /><br />– Ну шо, спарували? – питався я діда.<br /><br />– Та вже ж. Он бач, уже й бугай додому на самокаті поїхав.<br /><br />Найбільше в житті баба Охрім не любила втручань у свій приватний простір. Додому до себе зроду нікого не водила. Здається, жодна людина в селі не могла сказати напевно, як у неї в хаті. Особисто я по малолітству думав, що там зі стелі до підлоги на ланцюгу звисає здоровенний закіптюжений казан, під ним розкладене багаття, а в кутку валяються обгризені кістки. <br /><br />Якщо хтось у дитинстві любив такі екстремальні розваги, як стрибнути з тарзанки в чорторий, лягти під поїзд або пройтися по першій кризі на річці, то ми з товаришами робили дещо страшніше й небезпечніше. Підкрадалися до вікна баби Охріма і стукали. Навряд чи частіше, ніж раз або двічі на рік. Емоцій вистачало надовго. Спершу Охрім, яка знала, у чому тут річ, спроквола озивалася двома-трьома міцними фразами. Слабаки тікали зразу. Після другого стуку Охрім нагороджувала розбишак уже більш виразно – коротко розповідала, кому, що і в якій послідовності вона відірве, висмикне й одкрутить, якщо її зараз змусять вийти з хати. Скажу чесно – утретє ніхто з моїх однолітків постукати вже не зважився. Кажуть, років надцять тому Микола постукав. Досі заїкається. <br /><br />До мене Охрім ставилася поблажливо. Це після того, як упіймала біля коней – якраз у ту мить, коли я, намагаючись залізти на Сивка, висів ковбасою, ні туди, ні сюди. Однією рукою Охрім зняла мене з коня, другою кілька разів ляснула по тому місцю, на якому сидять, і заодно розповіла про те, що може статися з певними частинами мого організму, якщо я їхатиму без сідла, а кінь візьме та й пуститься в галоп. Поки я витирав соплі й присягався, що більше не буду, Охрім розглядала мене з ледачою цікавістю, аж одне око примружила. А тоді солоденько лайнулася й тицьнула мені якусь цукерку, що пахла цигарками. <br /><br />Ми частенько сиділи з Охрімом на березі. Вона ладнала «козячі ніжки», смачно затягувалася й розповідала якісь свої історії, дуже незвичні для мого вуха. Іноді посилала мене до Василя по махорку, іноді по хліб. Колись мене добряче буцнув ногою набагато старший хлопець, а баба Охрім це побачила. Вона так дохідливо пояснила хулігану, що на нього чекає, якщо ще раз… і хоч пальцем… що він наступного дня аж на риболовлю мене з собою взяв. Охрім його навіть не торкнулася. Просто – сила слова. <br /><br />Мої дід і баба, які зазвичай намагалися рішуче переривати моє спілкування з різними маргінальними персонажами, проти Охріма нічого не мали. І я не думаю, що через «парування корови». <br /><br />– Та нещасна вона жінка. Так у неї склалось. Шо ж зробиш. Жисть наша... А ти не бійся її. Вона тобі поганого не зробить. У неї й очі – подивись – голубі…<br /><br />Справді. Наступного дня я побачив, що в Охріма таки голубі очі. Навряд чи багато хто в нашому селі знав про них. А треба, щоб знали.<br /><br />Охрім захворіла дуже поганим. У неї було запалення трійчастого нерва. Це коли страшенно болить голова й перекошується обличчя. Останні роки Охрім майже не розмовляла. Ходила в двох хустках одразу – щоб не надуло в лице. Ходила здебільшого в районну лікарню, за п’ять кілометрів. Пішки, бо рейсового автобуса в дев’яності не було. У зігнутій, наполовину висохлій жінці важко було впізнати грізну Охріма, яка носила під пахвами телят, утихомирювала бугаїв і взагалі – це достеменно! – була однією з могутніх природних стихій. Володарка вітрів. Цариця грому… <br /><br />Коли вона щодня помаленьку чеберяла стежечкою, спираючись на ціпка, часто зупиняючись відпочити, село поволі почало пригадувати справжнє її ім’я. Ім’я те, м’яке, тонесеньке – Оля, Ол-л-ля – наче раптом відтануло, пробилося з-під снігу. Зацвіло синім, як колись її кісники. Або червоним, як кавуни у степах Херсонщини… Або й зеленим, як у квітні трава на пастівнику. Хтозна, які були ті кісники. Охрім – чи то пак Оля – давно їх уже забула. <br /><br />Знайшли її взимку, на середині дороги од села до райцентру. Ішла вона з лікарні – і не дійшла. Труну й машину з червоно-чорною накидкою дав колгосп. Про їжу попіклувалися сусіди. Поховали як належить. У селі зазвичай не кидають своїх, навіть таких дивних. <br /><br />А згадують її все одно як Охріма.<br /><br />– Е-е-е, конюхи… Хіба тепер є? Охрім було як подме на всі льогкі, як гаркне, то вони тільки вухами прядуть та бігцем біжать у сарай…<br /><br />– Нема Охріма. Було як спарує корову, так другий раз не треба вести вже. А ці-і-і… <br /><br />Зате ж на цвинтарі, на табличці написано як належить. Справжнє, живе, достеменне її ім’я. Воно, як пролісок, пробилося навесні, усміхнулося сонцеві й жило потім недовго. Але воно було. І вона – була. Треба, щоб усі про це знали. <br /><br /></div>
Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-30725843262438901432020-04-10T18:25:00.004+03:002020-04-10T18:25:57.709+03:00Нічні купання в серпні<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgV9ZmW7n8n04RxxxkAD58afXrMHu-7SOtfwI0aHNDlH827qc9OPVboMKvOE-wV9fskrxI-MTPRCLlZXNeIjqvhta81YZ4p4NcwrKyG59re1XDvwOnE9kHTQYRnf6kLPWIC0gdM1YkcXeI/s1600/pexels-1542354.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1069" data-original-width="1600" height="266" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgV9ZmW7n8n04RxxxkAD58afXrMHu-7SOtfwI0aHNDlH827qc9OPVboMKvOE-wV9fskrxI-MTPRCLlZXNeIjqvhta81YZ4p4NcwrKyG59re1XDvwOnE9kHTQYRnf6kLPWIC0gdM1YkcXeI/s400/pexels-1542354.jpg" width="400" /></a></div>
<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:WordDocument>
<w:View>Normal</w:View>
<w:Zoom>0</w:Zoom>
<w:PunctuationKerning/>
<w:ValidateAgainstSchemas/>
<w:SaveIfXMLInvalid>false</w:SaveIfXMLInvalid>
<w:IgnoreMixedContent>false</w:IgnoreMixedContent>
<w:AlwaysShowPlaceholderText>false</w:AlwaysShowPlaceholderText>
<w:Compatibility>
<w:BreakWrappedTables/>
<w:SnapToGridInCell/>
<w:WrapTextWithPunct/>
<w:UseAsianBreakRules/>
<w:DontGrowAutofit/>
</w:Compatibility>
<w:BrowserLevel>MicrosoftInternetExplorer4</w:BrowserLevel>
</w:WordDocument>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:LatentStyles DefLockedState="false" LatentStyleCount="156">
</w:LatentStyles>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 10]>
<style>
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:10.0pt;
font-family:"Times New Roman";
mso-ansi-language:#0400;
mso-fareast-language:#0400;
mso-bidi-language:#0400;}
</style>
<![endif]-->
<br />
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Ми стояли в озері удвох.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Тиша розстелялася, як скатерть.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Пахло небо. Усміхався Бог,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">зорями оздоблював латаття. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Майже не здригалася вода,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">тільки десь, у теплому безвітрі, </span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">шкодували яблука в садах,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Що так швидко вигоріло літо. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Що десь там, на сонних полинах, </span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">як у плащ, закутана у морок, </span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">осінь уже дивиться на нас,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">але ще нічого не говорить. <span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span></div>
</div>
Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-66716648413329229422020-04-08T23:48:00.003+03:002020-04-08T23:48:20.929+03:00* * * *<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjYqkbG7rzgJts41sixySssA9xq8v41V58axDNVj6cOb7HB7goknji4O61zmpyWOEXuZqI1i4O__NAtjPWCmD-aCJuXq8nYb0J8Bt3wnrSuaS9_U6Um5BCIQw0eO_ah6Qv6uE0D3NWPa3c/s1600/1481499182.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="442" data-original-width="708" height="248" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjYqkbG7rzgJts41sixySssA9xq8v41V58axDNVj6cOb7HB7goknji4O61zmpyWOEXuZqI1i4O__NAtjPWCmD-aCJuXq8nYb0J8Bt3wnrSuaS9_U6Um5BCIQw0eO_ah6Qv6uE0D3NWPa3c/s400/1481499182.jpg" width="400" /></a></div>
<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:WordDocument>
<w:View>Normal</w:View>
<w:Zoom>0</w:Zoom>
<w:PunctuationKerning/>
<w:ValidateAgainstSchemas/>
<w:SaveIfXMLInvalid>false</w:SaveIfXMLInvalid>
<w:IgnoreMixedContent>false</w:IgnoreMixedContent>
<w:AlwaysShowPlaceholderText>false</w:AlwaysShowPlaceholderText>
<w:Compatibility>
<w:BreakWrappedTables/>
<w:SnapToGridInCell/>
<w:WrapTextWithPunct/>
<w:UseAsianBreakRules/>
<w:DontGrowAutofit/>
</w:Compatibility>
<w:BrowserLevel>MicrosoftInternetExplorer4</w:BrowserLevel>
</w:WordDocument>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:LatentStyles DefLockedState="false" LatentStyleCount="156">
</w:LatentStyles>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 10]>
<style>
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:10.0pt;
font-family:"Times New Roman";
mso-ansi-language:#0400;
mso-fareast-language:#0400;
mso-bidi-language:#0400;}
</style>
<![endif]-->
<br />
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">…бо так хотілося забави – </span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">багаття, надвечір’я, човен… </span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Торкати випадковим словом</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">твою розвихрену заграву. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">У темноту, у нетрі, в хащі,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">в гарячі сни, в тремкі пенати, </span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">щоб тільки притьма цілувати –</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">спрожогу, солодко, нінащо. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Далеким спалахом і гулом, </span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Тяжким веслом у дельті ночі…</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Щоб я робив усе, що хочу,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Щоб ти, заплющена, не чула,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">як димом дихає облуда,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">як підкрадається тривога. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">…бо завтра вранці вже нікого</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">на цьому березі не буде… </span></div>
</div>
Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-13654684848031374392020-04-08T04:29:00.003+03:002020-04-08T04:29:16.092+03:00* * * *<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhQHxPeh19tihYUOKYMqecRM9y5nnAx6ujpux9gWXq7NoyRNfQV9nT-UQmwlrmAlJ52DLUdGBLqygUQb8kt5jb5FDA953enrfr_SvRBUcxUPDIuD1FfdPR6AeFXo3Qkfdna8W2TWclAoho/s1600/tmb_45616_9126.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="800" data-original-width="1000" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhQHxPeh19tihYUOKYMqecRM9y5nnAx6ujpux9gWXq7NoyRNfQV9nT-UQmwlrmAlJ52DLUdGBLqygUQb8kt5jb5FDA953enrfr_SvRBUcxUPDIuD1FfdPR6AeFXo3Qkfdna8W2TWclAoho/s400/tmb_45616_9126.jpg" width="400" /></a></div>
<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:WordDocument>
<w:View>Normal</w:View>
<w:Zoom>0</w:Zoom>
<w:PunctuationKerning/>
<w:ValidateAgainstSchemas/>
<w:SaveIfXMLInvalid>false</w:SaveIfXMLInvalid>
<w:IgnoreMixedContent>false</w:IgnoreMixedContent>
<w:AlwaysShowPlaceholderText>false</w:AlwaysShowPlaceholderText>
<w:Compatibility>
<w:BreakWrappedTables/>
<w:SnapToGridInCell/>
<w:WrapTextWithPunct/>
<w:UseAsianBreakRules/>
<w:DontGrowAutofit/>
</w:Compatibility>
<w:BrowserLevel>MicrosoftInternetExplorer4</w:BrowserLevel>
</w:WordDocument>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:LatentStyles DefLockedState="false" LatentStyleCount="156">
</w:LatentStyles>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 10]>
<style>
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:10.0pt;
font-family:"Times New Roman";
mso-ansi-language:#0400;
mso-fareast-language:#0400;
mso-bidi-language:#0400;}
</style>
<![endif]-->
<br />
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">У мене є балкон, є тиша днів, </span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">вечірній пруг – розлогий, мов гекзаметр. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Те стерпле «так», що ви тоді сказали,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">уже довіку житиме в мені. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Ви будете – про мене. Я – про вас. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Хіба ця єдність за обійми гірша?</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">А ще печаль, і музика, і вірші,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">і все, що сміє зневажати час… </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Я вже люблю терпець оцей терпкий… </span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">От тільки я не вирішив ще й досі –</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">коли заплаче цвітом абрикоса,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">то як її втішати крізь шибки? <span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span></div>
</div>
Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-71271299844608918022020-04-06T01:01:00.001+03:002020-04-06T01:01:05.595+03:00* * * *<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEizDoQAI3YeKwYfjKLQ6OOeisRr9e9kGdPzVW9-fTK9iu3oVxdcLU6HOqOg9DuAoW-JnLsMX7YU65W4R8guEUIUrdeluxVsVX9xy0XvGOdTTKzieqquHXrHwRztms_KI6yV5GjD8SIV0uM/s1600/1428844837.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="442" data-original-width="708" height="248" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEizDoQAI3YeKwYfjKLQ6OOeisRr9e9kGdPzVW9-fTK9iu3oVxdcLU6HOqOg9DuAoW-JnLsMX7YU65W4R8guEUIUrdeluxVsVX9xy0XvGOdTTKzieqquHXrHwRztms_KI6yV5GjD8SIV0uM/s400/1428844837.jpg" width="400" /></a></div>
<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:WordDocument>
<w:View>Normal</w:View>
<w:Zoom>0</w:Zoom>
<w:PunctuationKerning/>
<w:ValidateAgainstSchemas/>
<w:SaveIfXMLInvalid>false</w:SaveIfXMLInvalid>
<w:IgnoreMixedContent>false</w:IgnoreMixedContent>
<w:AlwaysShowPlaceholderText>false</w:AlwaysShowPlaceholderText>
<w:Compatibility>
<w:BreakWrappedTables/>
<w:SnapToGridInCell/>
<w:WrapTextWithPunct/>
<w:UseAsianBreakRules/>
<w:DontGrowAutofit/>
</w:Compatibility>
<w:BrowserLevel>MicrosoftInternetExplorer4</w:BrowserLevel>
</w:WordDocument>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:LatentStyles DefLockedState="false" LatentStyleCount="156">
</w:LatentStyles>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 10]>
<style>
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:10.0pt;
font-family:"Times New Roman";
mso-ansi-language:#0400;
mso-fareast-language:#0400;
mso-bidi-language:#0400;}
</style>
<![endif]-->
<br />
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Був довгий шлях. Був ринок на узбіччі.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Тітки з торбами смутку і щавлю. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">І на стіні бетонній, залізничній,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">хтось написав замучене «Люблю». </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">І знаючи усіх, кого не люблять,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Ще геть прозора й ласа до тепла,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Весна сміялась, фарбувала губи</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">І пасмо відкидала із чола. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">По телефону говорила з Богом.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Пригублювала вітер, як вино. <span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Й ніхто не знав – ну нащо то так довго</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">летить пелюстя над Лебедином?.. </span></div>
</div>
Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-45040211329417380842020-03-19T01:20:00.003+02:002020-03-19T01:20:23.559+02:00* * * *<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgOYwBbeoUA5ktFsJtsaK6oXgCOTh8LltI_RRvqrkZxuxwrnLOzfAatnIqq42S34Kxvi8sSzv-ADkd2IKIxVlX2vWM4613T494qtJYTclPbwhnWE3tHawk9xiLk3WJe040M6AUgltToHzU/s1600/paradzhanov3.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="660" data-original-width="1024" height="257" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgOYwBbeoUA5ktFsJtsaK6oXgCOTh8LltI_RRvqrkZxuxwrnLOzfAatnIqq42S34Kxvi8sSzv-ADkd2IKIxVlX2vWM4613T494qtJYTclPbwhnWE3tHawk9xiLk3WJe040M6AUgltToHzU/s400/paradzhanov3.jpg" width="400" /></a></div>
Тремтять-тремтять осокори в затоках,<br />Кадять-кадять у болотах пеньки.<br />І грає лин, і качка синім оком<br />Хмарину приміряє до ріки.<br /><br />Із саду світич у завулок світить,<br />Торкає білу вишню навпрошки.<br />І вже на дощ, а може, то на вітер<br />Столітній хаті крутить сволоки.<br /><br />Усе блищить, не тямиться і пахне,<br />Бо вже з таємних повечірніх піль<br />Весна ступає – гола, як Палагна,<br />У чорні коси заплітає хміль.</div>
Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-57352112499035559802020-03-19T01:19:00.002+02:002020-03-19T01:19:13.320+02:00* * * *<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjYmiP7VsSmH11_kWZSzkCAnNwqS9ogKyV0XsBXFIT7Eb2j5XhzcGQRcdXEBUUme7plCpuEC43blzK9iZseB65BI1XdnJDjF-xVEeY6HRbbCwl1ldSV5XdNX6-VAaH9jz9sqblzOEhrjxY/s1600/90234374_2901232279956728_7043781296409018368_n.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="379" data-original-width="640" height="236" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjYmiP7VsSmH11_kWZSzkCAnNwqS9ogKyV0XsBXFIT7Eb2j5XhzcGQRcdXEBUUme7plCpuEC43blzK9iZseB65BI1XdnJDjF-xVEeY6HRbbCwl1ldSV5XdNX6-VAaH9jz9sqblzOEhrjxY/s400/90234374_2901232279956728_7043781296409018368_n.jpg" width="400" /></a></div>
Десь поза всім, що сталося не з нами,<br />у тіні слив, між схлипами й піснями,<br />де синя хустка падає на вітер,<br />де встиг тобі я душу завинити,<br />де самота живе самотиною,<br />постій зі мною… о, постій зі мною,<br />де юний день заповідає ночі<br />облудне слово й слово непорочне,<br />за чорним сном, за страхом і за лихом<br />живе остання золота безвихідь.<br /><br />Вона – як млин, що пам’ять перевіє,<br />Вона – сльозинка на всевишніх віях.<br />Тече рікою, бджілкою гуде.<br />Ми там удвох.<br />Немає нас ніде.</div>
Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-11610444904925114832020-03-19T01:17:00.004+02:002020-03-19T01:17:42.403+02:00Березень, Господи, квітень...<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjhyphenhyphenCDc5q55BfXXiDTW4w04aa6IRpcoQ2VImSR5yw9nd1SUNnw9ApImK_i7JkRMFyJPLjdjx3O44rBO1f_BgS33gP9vTazHEh-aJL58ZGCZx3OvkA9lWBI-gzlzSWvKgDhqQ-n15ueJIX8/s1600/008.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="960" data-original-width="1280" height="300" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjhyphenhyphenCDc5q55BfXXiDTW4w04aa6IRpcoQ2VImSR5yw9nd1SUNnw9ApImK_i7JkRMFyJPLjdjx3O44rBO1f_BgS33gP9vTazHEh-aJL58ZGCZx3OvkA9lWBI-gzlzSWvKgDhqQ-n15ueJIX8/s400/008.jpg" width="400" /></a></div>
<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:WordDocument>
<w:View>Normal</w:View>
<w:Zoom>0</w:Zoom>
<w:PunctuationKerning/>
<w:ValidateAgainstSchemas/>
<w:SaveIfXMLInvalid>false</w:SaveIfXMLInvalid>
<w:IgnoreMixedContent>false</w:IgnoreMixedContent>
<w:AlwaysShowPlaceholderText>false</w:AlwaysShowPlaceholderText>
<w:Compatibility>
<w:BreakWrappedTables/>
<w:SnapToGridInCell/>
<w:WrapTextWithPunct/>
<w:UseAsianBreakRules/>
<w:DontGrowAutofit/>
</w:Compatibility>
<w:BrowserLevel>MicrosoftInternetExplorer4</w:BrowserLevel>
</w:WordDocument>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:LatentStyles DefLockedState="false" LatentStyleCount="156">
</w:LatentStyles>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 10]>
<style>
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:10.0pt;
font-family:"Times New Roman";
mso-ansi-language:#0400;
mso-fareast-language:#0400;
mso-bidi-language:#0400;}
</style>
<![endif]-->
<br />
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Гуляти я хочу,
гуляти, чули? Ішов зі школи – шапку в Псьол викинув, нащо вона мені? На ту зиму
якось уже буде. І листя палять, листя. Повигрібали, поскладали коло воріт,
підпалили, стоять і дивляться. Я зі школи йшов – теж дивився. Зайшов у хату,
сів, скинув зимові черевики, під канапу запхнув, кросівки знайшов, вони трохи
тверді, місяців чотири їх не взували. Гуляти. Їсти. Гуляти.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Учора ми з Олегом
ходили за щукою. Вона йшла протокою, красиво розсікаючи воду, зеленкувата голова
була майже на поверхні. А ми – за нею. Олег тихо-тихо ступав із острогою
напоготові, наче Посейдон у шкіряній куртці. Іноді Олег присідав навпочіпки,
прикладав пальця до губ:</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Тихо. Чув, шакал?
Тихо… </span></div>
<a name='more'></a><br />
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Неділя поволі
відходила, чамріла. Із-за Скель уже насувався невблаганний понеділок. Щука
розтинала воду, величезна, як дубова колода. Ми не мали шансів проти щуки. Олег
нервово смикав недопалка, обпікав пальці:</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Ах ти ж… ах ти
зараза… далеко вже!</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Я поправляв
довжелезні «забродські» чоботи. Два роки тому я мало рибам на корм не пішов у
тих чоботах – ступив необережно, а там виявилося глибше, ніж я думав. Вилазив
на берег, перевалюючись, як черепаха, чіплявся за товсте коріння бур’янів. Дід
удома навіть не лаяв, коли побачив, а тільки сказав: «Утю-тю». </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">А сьогодні понеділок.
Ось зараз я взую зашкарублі кросівки, знайду в сінях легшу куртку, за яку мати
лаяла – позатягує все в село, нічого прилічного вже нема з одежі – грюкну
дверима веранди й вийду за ворота. Побачу, як із пенька на повороті вистромляються
зелені листочки. Закурю. Ну, трохи далі одійду від двору – і таки ж закурю,
аякже. Як вертатимусь, пожую бузкову гілочку – вона ніби запах відбиває. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Сидимо з Кабаном на
лавочці біля Горбенчихи. Кабан нудно канючить у мене цигарку. Я даю. Потім
другу. Я даю. Я курю дешеві цигарки, а Кабан, якщо в нього гроші є, купує
найдорожчі, з білим фільтром, у ядуче зеленій пачці з золотими літерами.
Викурить за день, а тоді в мене стріляє або пробує випросити жменю самосаду в
Кирила Хорта. Кирило смачно плює в долоню й тикає Кабанові через паркан
величезну дулю. А зі мною Кабанові зручно, я й десять цигарок дам, хіба тільки
скажу:</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Сашко, ти б ото не
приндився, а купив би шось дешевше, а то вічно як бомжара…</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Кабан присягається на
Горбенчишині ворота, що завтра ось поїде в район і візьме оптом, ще й мене
пригощатиме, ось побачу. Я не вірю.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Ми з Кабаном змушені
сидіти біля Горбенчихи, хоча б поки не стемніє. Тоді мій дід здоїть корову,
зайде в хату й більше до ранку не виходитиме. Можна буде прокрастися в літню
кухню й посидіти там з Олегом, покурити, подихати мишачим і борошняним духом.
Але зараз дід не пустить. Тиждень тому Олег зняв зі стіни дерев’яні ночви,
якими вже років десять ніхто не користувався, поставив на підлогу, став на них
ногами й гойдався, поки не переломив навпіл. Я завбачливо запхав ночви під піч,
прикидав якимись лантухами, але дід наступного ж ранку все побачив. Зайшов і
сказав прабабі:</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Поламали ночви,
чули, ма’? Ночви, кажу, поламали! </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Оце більшого горя й
не треба! – скрушно зітхнула прабаба й перехрестилася. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">А ще дід не любить,
коли п’ють воду просто з відра на колодязі. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Передаси отому
своєму друзяці, шоб він більш свого залужчанського сюрла в воду та й не пхав!
Кухоль є на те! </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Байдуже. Можна й без
літньої кухні обійтися. Ось зараз Кабан накуриться, як павук, і піде додому
їсти й спати. Він ніколи довго не гуляє. Його вечір чогось розморює. А мене –
ні. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Я звертаю в дальню
вуличку й іду аж до сосни. Видивляюся собак. Карповичі часом випускають на ніч
свого шайтана. Дими вже не куряться, тільки тліють. Біля дворів скрізь чисто
виметено й вигребено. Он у Литвишів на воротях табличка «Двір зразкового
порядку». Улітку тут повно квітів, як ні в кого. Зараз нема. А вже скоро
будуть. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Попереду щось
манячить. Наближаюся. То Нінка Рогата йде, дві подушки несе. Рогата вона тому,
що чоловік Грицько регулярно набиває їй гулі. Ці двоє взагалі-то живуть не в
нашому селі, але коли Грицько напивається, то виганяє Нінку на вулицю. Сільрада
дала їй тут хату покинуту. От Нінка туди й іде з подушками, щоб спати не
твердо. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Ти бачив, шо
отам-о? – кинувши подушки в піщугу, каже Нінка. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Де? – здивовано
роззираюся я. Нічого, окрім дворів, що ледь тремтять у мороці, наче й нема. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Отам… отам. Ну подивися
ж, – каже Нінка. Її голос такий схвильований, що я вдивляюся в те місце, куди
вона показує. Але там тільки закинутий колодязь у чагарях, навіть без відра. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Та нема там нічо,
баб Нін, – невпевнено відказую я.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Ну як нема, – майже
тулиться Нінка до мене, дише самогонкою й цибулею, – там Матінка Божа плаче…</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Я про всяк випадок
відходжу від Нінки на два кроки. Хтозна, що з нею таке. А сам дивлюся на
колодязь. Трухлява ляда перекособочена, ланцюг поржавів, держак на корбі, як
рука, відставлена вбік. Колись тут брала воду Гапка. Тепер ніхто не бере. У
кожного в дворі є свій колодязь. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Плаче-плаче. Ручку
поранила об терен, – каже Нінка, і в її очах засвічуються якісь облудні
вогники, – піди ж, піди, перев’яжи чим-небудь.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Нінка майже штовхає
мене до колодязя.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Пішліть, я вас
додому доведу, баб Нін, – кажу я й піднімаю з дороги важкі подушки.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Безсовісний ти й
безжалісний, – хитає головою Нінка, але береться за мою руку.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Ледве впоравшись із
поржавілим замком, я вручаю Нінці подушки, впускаю її в хату, а сам сідаю на
лавці й ще довгенько сиджу, прислухаючись. Місяць стоїть наді мною здоровий, як
колесо від трактора. Я ретельно оббираю реп’яшки з кросівок, обтрушую холоші.
Дим випускаю повільно – і він тягнеться густою хмарою вгору.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Вертаюся не вулицею,
а грядками, повз кладовище. Ніякої там, звісно, Матінки Божої не було, але йти
туди зараз, під таким-от місяцем, чогось зовсім не хочеться. Може, зустріну на
зупинці Олега. Ночі ще багато. Можна піти до мене в літню кухню, можна – до
нього, курити й кидати недопалки в піддувайло. Можна спробувати виманити з хати
Катьку. А можна піти купатися. Вода буде холодна, аж гаряча. Горлати на всю
річку, а тоді вискочити на берег, чуючи, як по голому тілу розливається тепло.
Стрибати на одній нозі, а тоді піднести до місяця годинник і завважити, що вже
квітень. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
</div>
Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-88069770898377935432020-03-19T01:15:00.002+02:002020-03-19T01:15:29.317+02:00* * * *<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgAZV__TbA3JB0jyUBin-RJAfRGjbQ7O_EeqMQpFZpuyURIsu9B_LcXWinkbuIwItOvwVbkqWNLzmj9e8_-p9JPV99XE61fSvBuYp0NwRrY85Bbi6o-r0LaUpSrmjXKH3qbT-KzE5KJVvc/s1600/89783700_2878957005517589_3764199674261536768_n.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="531" data-original-width="680" height="311" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgAZV__TbA3JB0jyUBin-RJAfRGjbQ7O_EeqMQpFZpuyURIsu9B_LcXWinkbuIwItOvwVbkqWNLzmj9e8_-p9JPV99XE61fSvBuYp0NwRrY85Bbi6o-r0LaUpSrmjXKH3qbT-KzE5KJVvc/s400/89783700_2878957005517589_3764199674261536768_n.jpg" width="400" /></a></div>
зітхання саду голого покинь<br />усе покинь од вітру і до слова<br />журо моя розлуко молитовна<br />пусти осінні ріки навпаки<br />спали тонкими пальцями стола<br />де смуги світла губляться і гаснуть<br />о птахо ночі квітко передчасна<br />що до весни дожити не змогла б<br />якби не ця захмарна висота<br />де чорна повінь дістає безодні<br />почуй мене сьогодні лиш сьогодні<br />бо це ж сьогодні березень настав<br /><br />бо він уже поніс мою вину<br />туди де спить на веслах перевізник<br />звідкіль тобі я віями війну<br />коли вернуся в пустку і війну<br />моєї невідомої вітчизни</div>
Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-27475329570574680572020-03-19T01:12:00.004+02:002020-03-19T01:12:47.759+02:00Опівнічний гість<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjs4icxswQnj-L-VOVKEJSf8a89K9qdlPW5JQhyphenhyphengMyHZ-j8ucVb2L1yBv-2MV36100OmZ_uxN_y-ECMIzdv2rm72Y_ITTZ0pGAyBUFam5qw_JwqYOteAqXfcSVF6VnSgyRwR5CvA5sjU4g/s1600/89017585_2861330263946930_1630091348990230528_o.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1000" data-original-width="1600" height="250" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjs4icxswQnj-L-VOVKEJSf8a89K9qdlPW5JQhyphenhyphengMyHZ-j8ucVb2L1yBv-2MV36100OmZ_uxN_y-ECMIzdv2rm72Y_ITTZ0pGAyBUFam5qw_JwqYOteAqXfcSVF6VnSgyRwR5CvA5sjU4g/s400/89017585_2861330263946930_1630091348990230528_o.jpg" width="400" /></a></div>
<!--[if gte mso 9]><xml>
<o:OfficeDocumentSettings>
<o:AllowPNG/>
<o:TargetScreenSize>1024x768</o:TargetScreenSize>
</o:OfficeDocumentSettings>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:WordDocument>
<w:View>Normal</w:View>
<w:Zoom>0</w:Zoom>
<w:PunctuationKerning/>
<w:ValidateAgainstSchemas/>
<w:SaveIfXMLInvalid>false</w:SaveIfXMLInvalid>
<w:IgnoreMixedContent>false</w:IgnoreMixedContent>
<w:AlwaysShowPlaceholderText>false</w:AlwaysShowPlaceholderText>
<w:Compatibility>
<w:BreakWrappedTables/>
<w:SnapToGridInCell/>
<w:WrapTextWithPunct/>
<w:UseAsianBreakRules/>
<w:DontGrowAutofit/>
</w:Compatibility>
</w:WordDocument>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:LatentStyles DefLockedState="false" LatentStyleCount="156">
</w:LatentStyles>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 10]>
<style>
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:10.0pt;
font-family:"Times New Roman";
mso-ansi-language:#0400;
mso-fareast-language:#0400;
mso-bidi-language:#0400;}
</style>
<![endif]-->
<br />
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Солена риба пахла так гостро, що їй, закутаній до самого підборіддя в грубу
ряднину, з добре збитою подушкою під потилицею, заснути було ніяк. Страви давно
вже стояли на столі, прикриті, а знадвору долинав голосний дитячий лемент –
так, мов якась мала дівчинка чи то бавиться з псом, чи втікає од нього. Ногам
було тепло, голові м’яко, повіки самі собою склеплялися, їх не тривожила свічка,
залишена коло вечері – щоб як зайде в хату, об віщось не спіткнувся, не зачепив
чогось, не звалив, не вдарився б. Ото зайде – і її збудить, скаже «та ти тут
наготувала на десять косарів, ану злазь, та повечеряєм». Або нічого не скаже, а
тільки подивиться. Він так же ж дивиться… І вона злізе вниз, притьма
виплутавшись із шмаття, роздмухає вогонь у челюстях, щось пересуне, щось
переставить, аби йому було зручніше сидіти. Дрімота з неї злетить, натомість
обізветься вечірній голод і легкий дріж. Він гепне кожухом об піл, обтрусить
шапку, сяде скидати чоботи й розмотувати онучі, весь гладенький, свіжий, мов
кіт, на якому шерсть ще не встигла поблякнути і скуйовдитися від хатнього
тепла, трохи чужий кіт, що поки тільки роззирається на все та обнюхує. А тоді
повагом підніметься, майже діставши маківкою сволока, і піде до столу, а там
уже всього багато накладено та наставлено, і все доладне, зугарне, не тільки
їсти добре, а й дивитися гарне. І риба солена, наловлена ним з ополонки, пахне
та блищить. </span></div>
<a name='more'></a><br />
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Зірка за шибою поки одненька, та якщо лежати довго, час од часу зиркаючи
туди, то бачитимеш, як їх стає більше, як вони ряхтять, манесенькі, колючі, на
глухому синьому тлі, а до них дістає і собачий лемент, і дитячі крики, і співи,
і дим із димарів, і навіть гостре тріскання криги на річці од морозу. Так
затишно спросоння розглядати ту зірку, лише краєм ока, ледь повертаючись до
шиби, яка розтала була на вечір, а це знову починає примерзати знизу. Сніг
відтінює зірку, синява відтінює дитячі сліди, собаки подекуди зубами гризуть
тишу, але обережно, потроху, бо холодно. Оце би ніколи не злазити звідси,
подушка належана, ніколи-ніколи, кожна шпарина береже тепло, стеля нависає
низько, оце б уже нікуди. <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Усе зсуває
тебе, спихає, відносить туди, де немає ні важенних відер, ні в’язанок соломи,
ні буряка, який узимку до крові обдирає пальці, ні голодних очей худоби. </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Зірки в шибці скоро буде вже не знати – вона підніметься ген-ген над
тинами, над димарями, над грушами, яблунями й вишнями, провіщатиме щось празникове,
врочисте, про що батюшка в церкві читає з книжки, чого їм самим зроду не
осягнути куцим своїм розумом. Христос народився і звільнив на кілька день,
дозволив лежати, склавши руки вздовж тіла. Заснути б оце, щоб прокинутися зразу
ж, як він зайде, але клята солена риба пахне так прикро, що нікуди не втечеш.
Кутя така солодка, в узварі сей год навіть груші є, і цукру поклала як слід, не
жаліла, аби ж тільки для себе, а то для нього, вони ж недавно побралися, і
вареники пісні, і гриби, і пампушки, руку трохи впекла, палець у холодній воді
мочила, нащо заміж ішла за його, кучерявого, посагу за нею повен двір нагнали,
корову, чотири кози, овець семеро, курей, а ще полотна, два намиста з дукачами,
сорочок скількись там, грошей. Мовчи, соне, і без тебе важко, мовчи… </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Свічка тріщить, у миснику шарудить щось, коли б не миша, кіт зверху на неї
дивиться, гілки в шибу стукають здорові та лапаті. Піч уже не гомонить, упріла
й замовкла, тільки свічка жаліється на щось перед тим, як лягти впоперек миски
й погаснути. Оце завжди так передніч, усе на якусь мить спиняється, все западає
кудись, заникає, така тиша стає, волосина лусне – і то чутно, тіні на стінах волохаті
та темні, ворушаться, руки тягнуть, роти розтуляють, чи жаліються на когось, чи
лають, чи вхопити хочуть, а не зачини дверей – то хтозна хто зайде. Можна би
злізти, запалити ще одну свічку, винести геть рибу, передивитися – може, на
столі щось не так стоїть, переставити, перетрусити торочки на обрусі, витерти
лутку, щоб не текло з вікна на лаву. Та чи ж, Господи, не знайдеться чого
зробити молодій господині на святвечір? І в хаті одразу стане звичайно. Але
злазити важко. Сон наліг, обкрутив здоровенними м’якими ретязями, приважив до
печі, не відпустить тепер нізащо. Давить її, давить, не кляне, а заколисує,
нащо ти, дівко, мовляв, заміж ішла? За кого, за якого, за такого, в нього ж і
батько, дивися, Охрім, розбишака, гультіпака, убитий хтозна де й нащо, до людей
наймався за копійки, свого не було нічого, пив як не в себе, волоцюга,
ледацюга. А мати слідом – збожеволіла й пішла світ за очі. Чи в шуми зайшла, чи
в провалля. Нема. Хіба він тобі був підхідній? Хіба такий тобі треба? А люди?</span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Мовчи, соне, мовчи, осоружний, не
балакай до мене, не балакай про нього, не налягай, клятий, я його люблю, більш
як тебе, більш як себе. Мати теж лаяла, казала – пропадеш, батько за реміняку
хапався, тікати доводилось – до хрещеної, ночувати в неї, ховатись, мовчи,
соне, а то злізу та запалю свічку, знатимеш! Зустріла ото його тоді, на
досвітках, і після того вже мов пряла, а мов і не пряла, бо як у бісового
батька прястимеш, як на тебе з очей і сніг сіється, і дощ прискає, і огонь
груди обдає. Мовчи, соне, ти не знаєш тих обіймів, тієї лихоманки, тієї
пропасниці, він тебе руками обгорнув, а тобі так, як у жлукті, мов тебе товче
хто, тіпає, мов стоїш гола серед поля осінньої ночі, і ні тобі стеблиночки, щоб
затулитися, тільки вити, стояти і вити, як вовк. Аж не пускали батьки, два
тижні в гарячці лежала – думали, вмре. Знахарку приводили, вже батюшку хотіли,
а тоді тато плюнули та й сказали: «Хай бере тебе, хай його займа займе! Лучче б
уже чорт тебе брав!» Ожила, за день личко мов води напилося, а ти, соне, що ти
знаєш? Мовчи. </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Весілля на другу пречисту справили, людей було багато, короваю дурні баби
не допекли, глевкий вдався, ще й діти пальцями подовбали, грошей шукали,
недогляд такий, а спали в коморі, вдвох же, стріха драна, як решето, дихнеш –
пара з рота густа, іній на віях, ворухнутися страшно, аж поки він сам рукою не
одгорнув пасма з лоба та не обняв. Тепло було, як же тепло було, сорочка під
ногами прим’ялася, а намисто він порвав – уранці з сестрою збирали, двох
дукачів не знайшли. Мати хрестила вслід і плакала, батько одвернувся. </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Мовчи, не дави. Хіба ж знаєш, коли він прийде? Хіба хто те знає? Хіба кому
відомо, як вона його жде, як їй страшно? Боже ж, Боже, як страшно, як сумно й
порожньо їй у цій хаті, де все наготовлене для нього, де все аж тремтить, аж не
тямиться, не здишеться без нього. Було б у неї маля, колисала б, забавляла,
якось би вдвох не так мулько, як самій. Йому в лісі не страшно, там і вночі видко,
гепне по сосні сокирою – вона одповідає, як людина, стогне, то мов і не сам. Він
знає, з ким він. А тут як ти будеш і де стільки свічок настарчиш? Ждеш його,
ждеш і ніколи не знаєш, коли ті двері рипнуть. Ото прислухайся та видивляйся. А
живуть вони добре, все в них є – і в хліві, і в коморі, і в скрині. І нікого їм
не треба. Вони собі, а люди собі. Навіть мати носа в хату не каже. Непривітний
він їй чогось, чужий. А хіба він має бути їй своїм? Чого б то? Не мати ж за
нього йшла. Крутять люди пальцями коло скроні, одвертаються, плюються потай. Хай
би вам… Робота в нього така, що все сам. Не схотів ніхто з ним, то він сам. Бояться.
Мати, кажуть, батько, кажуть. Пху на вас! Та чи ви дурні? Чого ви в бога такі
дурні? Чи він коли кому що заподіяв? Чи віку кому вкоротив? Чи сказав упоперек?
Чи миску борщу в чоботах перебрів? Іде собі чоловік на роботу, рубає дерево,
говорить до нього, увечері додому, до жінки. Що вам тут не до шмиги? Ну й
ходіть собі стороною, як чортів дощик, ходіть. Нащо ви їм? </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Коли він прочиняє двері, вона вже стоїть і жде. І од холоду, знадвору
внесеного, їй не холодно. А ви йдіть собі геть. Стороною, стороною ходіть. І як
вона його годує вечерею, гладить йому кучері, розправляє онучі на печі,
обтрушує кожушину, ставить чоботи під піл, не бачте. І ти соне, мовкни, нишкни.
Ти ж знаєш, що він прийде. Ти щовечора марудиш, марудиш, дуриш голову, шарудиш
шкарубкою долонею, обкурюєш голову, а він проганяє тебе. Він сильніший. Він
дужий. Ото тільки раз прийшов не сам, а принесли його скривавленого, сосною
вдарило, він майже й не стогнав, тільки дивився на неї тяжко, а вона сіла прямо
на долівку, та подушку йому під голову підкладала, та волосся обмивала од
крові, та щось ніби й казала, а сама не чула. Його забрали, а через тиждень сам
повернувся, своїми ногами. Мовчи, соне, ти не знаєш, що то він для неї видужав,
щоб у ліс ходити, сокирою цюкати, з деревом говорити, а на ніч у хату
вертатися. Скоро прийде. </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Передніч страшно, а вночі – вже ні. Свічка гасне, зір спершу тоне в
темряві, а тоді звикає, помалу вирізняє риску снігу за шибою, плетиво гілок над
нею, місяць, який ліктем оперся на лутку, вишиту горлицю на покуті. Уночі тепло
не таке, як увечері, не липке, не давучке, повіки не склеплені медом чи лоєм,
можна лежати, дивитися, і берегів не бачити, і дна не знати. Все рівне, ладно
загорнене, обсмикане, чисте і далеке-далеке. Очі трохи сверблять, мов уві сні солодко
плакалося за чимось рідним-ріднесеньким, але тепер прийшов спокій. Стеля
піднялася, стіни розступилися, просторо лежати, вільго. Риба тільки пахне
гостро, олія на ній гіркне, та Божа Мати суворо озирає хату зверху, відставивши
золотого пальця. Птиці, дві сині й одна червона, мерехтять-мерехтять,
озираються, тріпочуть крилами, а тоді поволеньки, несміливо сідають на глибокий
оксамит її шат, а вона й не зворухнеться. </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Двері скриплять, обтрушують іній, коли він урешті заходить із сокирою
навперехрест. Брови в нього чорні, шапка до сволока дістає, заслоняючи їй
місяць. Тепер прожогом зсунутися з печі й стати навпроти нього, теж йому
половину світу затуливши. Він нічого не скаже, торкнеться її щоки, залоскоче,
пустить з очей такого бісика, що з горла мало скрику не вирве, і сяде
роззуватися. </span>С<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">пустить кожуха
з плечей і покине на лаві, а кожух запахне холодом, сирістю, болотом,
гнилицями, дідьками, мало що з лісу можна додому внести. Геть його в сіни. Обтрушувати
йому сніг із волосся, дмухати на брови, торкатися, аж поки з нього зовсім не
вийде холод. Садовити за стіл, припрошувати, підсувати йому то те, то се,
розправляти шматину на колінах, бідкатися, що холодне та недобре, та чого ж він
так довго, та хіба ж можна баритися, як вона його так жде, та хіба ж він її
зовсім не жаліє, та вона ж сирота без нього, проганяти кота, що сновигає в
ногах, сідати поряд і знов уставати, щебетати, жебоніти йому. Поки вона щось
отак швиденько переставляє, розправляє, вносить і виносить, затуляє заслінку,
ставить до печі рогача, підливає, підкладає, розмішує ложкою, щоб добріше, поки
порається й догоджає, їй часом здається, що вона бачить і себе, і його зверху,
з печі, і три птиці блимають їй із покуття, і сніг лежить рівно, і не
здригнеться. Тоді вона проганяє з очей цю полуду й прибирає миски. Ой, який же
він мовчазний, який штивний, статечний у неї. І ложка після нього чистісінька,
хоч і миска порожня. Не накришив ніде, не наляпав, обруса нітрохи не зсунув. </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Вони роздягаються і стоять ще деякий час удвох серед хати, ледь торкаючи
одне одного плечима. Мовчи, соне, не підсувайся, іди собі геть, у хащі, та сльози
всі з подушки позбирай. </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Він огортає її руками й голубить спину – так тихо, так сторожко, мовби
вдавлює в шкіру малесенькі насінинки, і вони зразу ж починають рости крізь
хребет із солодким лоскотом. Їй од цього так млосно, так терпко, що могла би –
вросла б у нього назовсім, переплелася і гілками, і стовбуром, і корінням, хай
би люди ходили та плювалися – то що за потвора така мерзла росте? Хіба то діло
– люди, коли круг них розлите таке тягуче, як кисіль, коли воно вабить у себе, кличе,
аж пальці болять противитись. Мовчи, мовчи, соне, не жалій. </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Ніхто про них не чув і не знає, як вони на печі лежать, голісінькі, ніхто не
сміє бачити їх. Він їй пахне сосною, стружкою, сокирою, водою, волосінню,
зимовим пранням, мерзлим глодом. Соне, одвернися. Не бач, як він обхоплює її
стегна своїми, як погойдується над нею, як увесь різдвяний світ над ними
гойдається так, мов везуть їх кудись сліпі коні – самі сплять, а самі везуть, і
– сказати! – на гарбі їхній щербаті глеки, повні грошей, і циганки, і ченці, і
півні на полудрабках із перев’язаними дзьобами. Зірка віфлеємська радісно щось
вістує, бавиться зі снігом, поля чисті, вітру немає, тільки мороз, ох і мороз
же. Господи! Ніхто ж їх не чує. Чого ж то ніхто не чує? Люди, де ж ви? Матінко
хрещена, матінко досвітчана, де ж ви, ми до вас, ми ж до вас, чи можна
колядувати? Стук-стук. А чи вдома-вдома? Мороз, мороз надворі, ви, певно, спите,
а ми ж їхали, ми так їхали, усім людям заколядували, половину добра розтрусили,
що нажебрали по болотах, те й роздали, співали всім, аж захрипли, а тепер вам,
хрещеним, хочемо, руки в нас од холоду сині. Пустіть нас, пустіть. Ніч он яка! Мало
під кригу не шаснули, чагарі об’їхали, через тини перелетіли,
хлоп’ят-міхонош<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>бозна де погубили,
плачуть тепер у лісі, гукають, а ми до вас тепер, до вас. <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Бачте, як ми перед вами плачемо, бачте, яка в
нього шия воляча, які в нього гарячі руки, яка кров по них темна ходить, та все
візерунками? То він ішов із лісу, не вітався ні з ким сім день, дійшов, роззувся,
повечеряв, ліг коло мене та з головою вкрився. Відчиняйте нам. Гуп-гуп. Одчиніть
нам, одчиніть же, бо ми вже близько...</span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">А ти обгорни, не бійся, обхопи її руками дужче, впади на неї, будь тим, хто
ти є, приваж, притисни, щоб аж баба болотяна, що ген пиво варить, рота
роззявила та од заздрощів луснула. Щоб мороз принишк. Щоб усе-все в землю
запалося навіки. Не ходіть до них, люди. Не глузуйте з них. Не бачте. Будьте
байдужі. Як добре, що ви спите вночі. Вам не знати ні інею на його скронях,
прокляті, ні огненного погляду, ні тривожного дихання, ні білісіньких ікол коло
шиї, ні волохатої пітьми, що так і куйовдиться довкола його голови. Вам не
знати ні похапливого її дихання, ні зойку, ні скрику, ні жаху. Вам не знати ні
гірких її запечених сліз, ні лику Божої Матері, який світиться з превеликим
сумом, щойно він прокинеться вранці, візьме сокиру й піде з хати, залишивши за
собою незім’яту постіль, незаймане снідання й дух мерзлого дерева. Так було
вчора. Так стане завтра.</span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">* * * *</span></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-left: 54.0pt; mso-list: l0 level1 lfo1; tab-stops: list 54.0pt; text-indent: -18.0pt;">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-list: Ignore;">–<span style="font: 7.0pt "Times New Roman";">
</span></span></span><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Та не
стукай ти, вона не відчинить! Ну, тихо!</span></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-left: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-left: 54.0pt; mso-list: l0 level1 lfo1; tab-stops: list 54.0pt; text-indent: -18.0pt;">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-list: Ignore;">–<span style="font: 7.0pt "Times New Roman";">
</span></span></span><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Диви,
спить</span><span lang="EN-US" style="mso-ansi-language: EN-US;"> стара</span><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">. Білий день, а вона спить! </span></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-left: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-left: 54.0pt; mso-list: l0 level1 lfo1; tab-stops: list 54.0pt; text-indent: -18.0pt;">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-list: Ignore;">–<span style="font: 7.0pt "Times New Roman";">
</span></span></span><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Та
тихо ти, Грицьку, тихо, бо ще встане, я боюсь її. </span></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-left: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-left: 54.0pt; mso-list: l0 level1 lfo1; tab-stops: list 54.0pt; text-indent: -18.0pt;">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-list: Ignore;">–<span style="font: 7.0pt "Times New Roman";">
</span></span></span><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Сам
тихо! Наставила їжі онде стільки, та так і стоїть!</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-left: 54.0pt; mso-list: l0 level1 lfo1; tab-stops: list 54.0pt; text-indent: -18.0pt;">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-list: Ignore;">–<span style="font: 7.0pt "Times New Roman";">
</span></span></span><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">А
диви як хату гілляччям обперла, що й дверей не знати!</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-left: 54.0pt; mso-list: l0 level1 lfo1; tab-stops: list 54.0pt; text-indent: -18.0pt;">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-list: Ignore;">–<span style="font: 7.0pt "Times New Roman";">
</span></span></span><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">І
криницю закидала…</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-left: 54.0pt; mso-list: l0 level1 lfo1; tab-stops: list 54.0pt; text-indent: -18.0pt;">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-list: Ignore;">–<span style="font: 7.0pt "Times New Roman";">
</span></span></span><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Та
вона ж пришелепувата. Мертвяка свого жде! Пішли звідси, бо мені вже моторошно.
Ще біс вискочить! </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Троє хлоп’ят із торбами й ціпками од собак хитнули деревце під вікном,
обсипали іній, обтрусили чобітки, заправили міцно холоші, загрюкали нащось у
захололі двері та й кинулися до ближчих хат славити Христа. </span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-indent: 36.0pt;">
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">2018</span></div>
</div>
Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-4285635233609490702020-03-19T01:11:00.002+02:002020-03-19T01:11:18.332+02:00Прийдете четвертого січня<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhIeZhXZu1Kshe9jBDMWG32amC62yZXGRIlXd93dE5Ad96AlkekbmnKmBrofluWdpGTzVEghWFRUFmGX95CMuEgqIyahSfIyS-BIK_DeGdnAApTspkCLUXZgTUau4ERArpi1I6ZxOJFTm0/s1600/87780612_2854574354622521_7302738150428770304_o.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="523" data-original-width="960" height="217" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhIeZhXZu1Kshe9jBDMWG32amC62yZXGRIlXd93dE5Ad96AlkekbmnKmBrofluWdpGTzVEghWFRUFmGX95CMuEgqIyahSfIyS-BIK_DeGdnAApTspkCLUXZgTUau4ERArpi1I6ZxOJFTm0/s400/87780612_2854574354622521_7302738150428770304_o.jpg" width="400" /></a></div>
<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:WordDocument>
<w:View>Normal</w:View>
<w:Zoom>0</w:Zoom>
<w:PunctuationKerning/>
<w:ValidateAgainstSchemas/>
<w:SaveIfXMLInvalid>false</w:SaveIfXMLInvalid>
<w:IgnoreMixedContent>false</w:IgnoreMixedContent>
<w:AlwaysShowPlaceholderText>false</w:AlwaysShowPlaceholderText>
<w:Compatibility>
<w:BreakWrappedTables/>
<w:SnapToGridInCell/>
<w:WrapTextWithPunct/>
<w:UseAsianBreakRules/>
<w:DontGrowAutofit/>
</w:Compatibility>
<w:BrowserLevel>MicrosoftInternetExplorer4</w:BrowserLevel>
</w:WordDocument>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:LatentStyles DefLockedState="false" LatentStyleCount="156">
</w:LatentStyles>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 10]>
<style>
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:10.0pt;
font-family:"Times New Roman";
mso-ansi-language:#0400;
mso-fareast-language:#0400;
mso-bidi-language:#0400;}
</style>
<![endif]-->
<br />
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Залишався останній
іспит у сесії. Історія України. Сказати б – та що складного? Де там…</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">На консультації
викладачка Алла Миколаївна цілком однозначно, хоч і доброзичливо попередила:</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Я впевнена, що
складуть не всі. Переживати не треба. Хто не складе з першого разу – складатиме
другий раз письмово. І третій раз – у присутності комісії. Якщо хтось не складе
втретє, що ж… доведеться нам із вами попрощатися.</span></div>
<a name='more'></a><br />
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Двадцять сьоме
грудня. Ішов додому – ЦУМ уже був у гірляндах. Вони світили затишно і святково.
Посеред вулиці товклися ряджені цигани з ведмедем. Рум’яні дівчата допродували
з яток ялинкові прикраси. Головною вулицею бродили замучені віслюки з
причепленими оленячими рогами. А в мене в голові звучало «…доведеться
попрощатися», «…доведеться попрощатися».</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Два дні прожив, як у
тумані. Брав підручник – намагався вчити. Пив по черзі каву, щоб не заснути, і
валер’янку, щоб серце не вискочило. Час од часу поринав у рятівний сон.
Снилося, що я стою на трибуні й декламую своїй групі У-22: «А Алла Миколаївна
прийшла – і погубила у мені поета!» Алла Миколаївна стоїть біля дверей актової
зали, там майже темно, але я бачу, як вона граційно поправляє зачіску. Алла
Миколаївна виходить геть у широкі червоні двері, яких насправді немає, кинувши
на прощання моїм одногрупникам: «Рєбята, передайте Сірьожці, що нікого я в
ньому не губила…» </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Після того віщого сну
всі мої спроби вивчити бодай щось розбивалися об страх. Всеохопний,
паралітичний, гнітючий страх. Мені поставлять двійку на іспиті. Потім на
перескладанні. Потім ще раз – комісія. Мене виженуть із універу. Піду працювати
фуражиром на ферму. Накидатиму вилами силос на воза, везтиму коровам. Мати з
горя покине займатися бізнесом, покине прибирати й варити їсти. У нас у хаті
заведуться миші. Вони лазитимуть по купах позаторішніх сухарів, а над ними
ворушитимуть лапками величезні чорні павуки.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Як ішов на іспит
двадцять дев’ятого грудня – не пам’ятаю до ладу. Але ноги точно підкошувалися,
хотіли бігти кудись назад, сховатися під ковдру, у скирту, спати до весни,
стати птахом, рибою, зайцем, гусінню, ким завгодно, хто не складає іспитів.
Тільки неймовірним зусиллям волі змушував себе ступити ще один крок.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Тягніть іще один
білет, – спокійно запропонувала Алла Миколаївна.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Я витягнув білет,
прочитав питання, сів і обхопив голову руками. По спині побіг мороз, а в скроні
– навпаки – вдарило полум’я. Вона дала мені другий шанс. Підписала прохання про
помилування. Я сиджу, обхопивши порожню голову руками, дивлюся на її красивий
профіль, силкуюся щось написати на аркуші по суті, <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>але в голові все плутається, плутається.
Хтозна – індустріалізація? А, може, застій?..</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Прийдете четвертого
січня, – сказала Алла Миколаївна, закривши мою залікову книжку, як віко труни. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Логічно. Те, що я їй
плів, не трималося купи взагалі. Ніхто при здоровому глузді такого не казатиме.
Але я намагався. Раптом – угадаю. Вона кивала. Мовляв, усе ясно. Коли я втретє
повторив одне й те ж, сказала: це я вже чула. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Що? Теж? – спитали
під дверима аудиторії дівчата й пополотніли ще дужче.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– А! – махнув рукою
я, натягнув куртку й побрів униз.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Того дня Алла
Миколаївна поставила чотирнадцять, здається, двійок. Голови чотирнадцяти
веселих новоріч зітнула Алла Миколаївна на страшній гільйотині свого іспиту.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Найбільша досада була
в тім, що саме того року ми з друзями напланували купу всіляких розваг. Мали
прийти всі-всі. Мало бути весело. Але Бог… Бог у красивих чорних завитках
написав мені у відомості «незад». Ах ти ж, Сірьожка-Сірьожка… як же ти так… от
тобі й багаття з шашликами.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Ще навіть не доїхавши
до вокзалу, я вже твердо вирішив: не буде мені тепер Нового року з друзями! Ні
бенгальських вогнів, ні петард, ні шишок, що тріщать під сніжком. Ні розпашілих
рідних облич. Не заслужив я. Так мені й треба. Поїду додому й усю ніч читатиму
підручник. Страчувати – так уже до кінця! Зовсім! Трава не рости, себто – сніг
не скрипи! Виваляти мене в пір’ї й провезти головною площею. Хай усі кидають
каміння й регочуть. Пропаща я людина. Все скінчено для мене. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Сказано – зроблено.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Удома я застав
порожню квартиру. Батьки стрічали Новий рік десь у гостях. Знали, що я буду теж
не вдома. Холодильник порожній від слова «абсолютно». У кишенях кілька гривень,
хіба на цигарки. Ну то й що ж… Заслужив…</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">З самого ранку
тридцять першого грудня телефон настирно дзвонив і дзвонив. Я не підходив.
Увечері подзвонили у двері.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Збирайся! Поїхали!
Всі тільки тебе ждуть! Там – усі! Уяви, там усі-всі! Так ще ніколи не було! –
весело щебетала Іринка з разочком іскристого дощику на шапочці.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Ви ще не знаєте, яку
я вам зараз свиню підсуну…</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Іринка вмовляла мене
довго. Мабуть, півгодини.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Та перескладеш,
Боже мій! Ще до четвертого хтозна скільки часу!</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Настрій у мене не
той, Ір. Зіпсовано все, розумієш? Пропало все… Про-па-ло… </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Вони приїжджали ще
двічі. Дзвонили безперервно. Умовляли. Розраджували. Навіть погрожували
довічним бойкотом. Я був – скеля.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Остаточно все стихло
тільки об одинадцятій.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Я взяв із полички
ляльку – печального П’єро з фіолетовими сльозами на щоках – посадив на підлогу,
поклав йому до рук підручник з Історії України (здається, Крип’якевича…)</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Прийшла сусідка
Наталка, принесла якісь салати в тарілках. Щось там говорила до мене,
філософськи курила, цілячись у люстру. До мене жодні слова не долинали. Я думав
про те, як четвертого січня Алла Миколаївна прочинить двері кафедри, розгорне
відомість і повідомить, що в мене залишився останній шанс. Останній перед
силосом, жомом, мишами й павуками. Останній. Вона так і скаже, а тоді
повернеться на кафедру, вдягне пальто, накрутить елегантний шалик на шию й піде
собі кудись у своїх святкових справах, купить торта або нові серги, мірятиме
перед дзеркалом, задоволено всміхатиметься, назавжди забувши про моє страчене
життя. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Відкрив банку
огірків. Увімкнув телевізор. І зосереджено дивився вечірнє шоу, дістаючи рукою
огірки з банки. Так і заснув у кріслі. А вони десь там грілися горілкою й
шашликом, палили бенгальські вогні, реготали, реготали. Ні вони, ні я тоді ще
не знали, що більше ми так ніколи не зберемося…</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Ранок четвертого
січня пам’ятаю уривчасто: сходи, сходи, сходи, двері, двері, двері, одна
лампочка на весь другий поверх.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Розгортайте аркуші й
пишіть…</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Алла Миколаївна
навіть посвіжіла за чотири дні. Красивіша стала. Значніша. Монументальніша.
Боже, як же я її боюся…<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Гетьман
Многогрішний – Глухівські статті. Гетьман Іван Самойлович – Конотопські статті.
Повік не забуду.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Заліковки заберете
через годину на кафедрі.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Година в таких
обставинах – це як мінімум кілька років. Я пішов бродити містом. Там досі
продавалися кольорові кульки, світилися гірлянди, бродили віслюки з оленячими
рогами. Але то все були тільки кадри якогось розмитого рожевого німого кіно. Я
не відчував ні запаху бенгальських вогнів, ні бодай своїх кроків. Як повернувся
– теж не пам’ятаю. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Простягла мені
заліковку. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Розгортаю – там
написано «добре». Не вірю – розгортаю на початку – прізвище моє.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">А через три дні, на
Різдво, ідемо колядувати. Майже всією компанією. Ну майже. Дими – блакитні.
Собаки – радісні. Я рвуся вперед, регочу, відганяю зашпори, співаю колядки,
кидаюся сніжками. Жаль, що мене не бачить Алла Миколаївна.</span></div>
</div>
Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-23438512440157575632020-03-19T01:09:00.002+02:002020-03-19T01:09:37.208+02:00Люблю тебе в пальтах<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhKS4x7FDX_ooml3syuFFxDBH7dmUjCUoYKqrh_VuvDYdRfxdFFg0Gtjvts0hSPIV9uq4bRXSgbRlcnniP-8yy07mBWd28s_vahIs2eTu6gU-4rA82vnT5YTXawRFyLMrJZc5NxNYetHfg/s1600/88102137_2850637148349575_4554715841341423616_n.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="347" data-original-width="650" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhKS4x7FDX_ooml3syuFFxDBH7dmUjCUoYKqrh_VuvDYdRfxdFFg0Gtjvts0hSPIV9uq4bRXSgbRlcnniP-8yy07mBWd28s_vahIs2eTu6gU-4rA82vnT5YTXawRFyLMrJZc5NxNYetHfg/s400/88102137_2850637148349575_4554715841341423616_n.jpg" width="400" /></a></div>
<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:WordDocument>
<w:View>Normal</w:View>
<w:Zoom>0</w:Zoom>
<w:PunctuationKerning/>
<w:ValidateAgainstSchemas/>
<w:SaveIfXMLInvalid>false</w:SaveIfXMLInvalid>
<w:IgnoreMixedContent>false</w:IgnoreMixedContent>
<w:AlwaysShowPlaceholderText>false</w:AlwaysShowPlaceholderText>
<w:Compatibility>
<w:BreakWrappedTables/>
<w:SnapToGridInCell/>
<w:WrapTextWithPunct/>
<w:UseAsianBreakRules/>
<w:DontGrowAutofit/>
</w:Compatibility>
<w:BrowserLevel>MicrosoftInternetExplorer4</w:BrowserLevel>
</w:WordDocument>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:LatentStyles DefLockedState="false" LatentStyleCount="156">
</w:LatentStyles>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 10]>
<style>
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:10.0pt;
font-family:"Times New Roman";
mso-ansi-language:#0400;
mso-fareast-language:#0400;
mso-bidi-language:#0400;}
</style>
<![endif]-->
<br />
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Прокинувся о 7:28. До
потяга лишалося ще півтори години. Надворі коїлося страшне – огидна мряка,
якийсь напівдощ, напівсніг. Пив каву й думав, чи треба брати парасольку. Я її
точно забуду в потязі. Увесь час думатиму не про те, що мені сьогодні ввечері в
Києві модерувати феміністок, а про парасольку, щоб не забути. Пішов без
парасольки. Виявилося, що страшно тільки з вікна. За п’ять хвилин, поки дійшов
до вокзалу, трохи намокла шапка. </span></div>
<a name='more'></a><br />
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Столичний експрес
виявився без інтернету. З горя подзвонив Ірці. Сказав, що їду в Київ, от уже в
поїзді сиджу, сказав, що можна б зустрітися, але якщо в Ірки інші плани, то хай
не переймається, я знайду, де себе подіти, взагалі без проблем, правда. Ірка
сказала, що, навпаки, їй зручно, що вона зараз поїде у справах, бо їй сьогодні
роблять рентген хребта, а потім зразу приїде мене забере на вокзалі, щоб я
чекав біля МакДональдза. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Мені завжди дуже
приємно бачити Ірку, хоч я її бачив до цього лише раз, коли мав дві години між
поїздами. Ірка цікава. Вона цікавіша за багатьох. А в певному сенсі – навіть за
всіх. Ірка з тих людей, які уявлення не мають, що роблять їхні душі, поки вони
самі сплять. Взагалі-то Ірка уважна, коректна і добра. Але під час розмови з
неї часом випурхує якесь створіння, розтрушуючи пір’я, а потім повертається. Не
знаю, чи помічає це вона сама. А розмови з нею такі, ніби ми весь час у темній
кімнаті. І байдуже, що ми говоримо і про побут, і про гроші, і про що завгодно.
Ірка просто завжди створює навколо себе зону підвищеної інтимності. Може, вона
й сама про це не знає. Або їй байдуже. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Пішов до
МакДональдза, прикурюючи одну цигарку від другої, аж поки не наситився
нікотином після тригодинної перерви. Купив у якійсь ятці еспресо, за два ковтки
випив, викинув паперовий стаканчик в урну, стояв і слухав нав’язливе й
монотонне «Львів», «Ковель», «Івано-Франківськ». Водії маршруток голосно й без
пауз повторювали назви цих міст, тримаючи в руках таблички. Урешті-решт вони
збили мене з мого напівпритомного музичного ладу. Затягуючись, я подумки теж
говорив «Львів, Ковель, Івано-Франківськ, а як же ви мене дістали!» </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Ірка випурхнула з
таксі з якимось величезним конвертом у руках. Зазвичай я сідаю спереду, біля
водія, бо ззаду не дуже вміщаюся, але Ірка сиділа ззаду, і я сів поруч. Ми
одразу заговорили так, ніби зустрілися після трихвилинної, а не дворічної
перерви. Жодних вставок про погоду, про справи. І хоч мені частенько доводилося
хапати телефон, і вона теж щось там комусь відклацувала в месенджерах, це якось
не переривало нашої щільної інтонації. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Вона має такий
чудовий вигляд, що навіть мені, навченому всім наукам про сексизм і
об’єктивацію, неможливо втриматися, щоб не сказати:</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Боже, яка ти
красива.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Ірка не шаріється й
не заперечує. Видно, що компліменти – справа для неї досить таки звична. Але
сказати, що вона сприймає це як належне, теж не можна. Їй приємно. Поки ми
сидимо в ресторанчику, поки вона граційно їсть свій суп-пюре з сочевиці, мені
зручно вивчати її пальці. Після кожної ложки Ірка робить якусь мимовільну паузу
– теж дивиться, щось говорить. Коли мені приносять чебуреки, я не влаштовую
церемоній із приборами. Їм руками, бо мені так зручно, і геть не соромлюся, що
виделка з ножем лежать осторонь. А може, річ і не в виделці, а в цій розмові,
яка точиться наче сама, яка висить, яка чимось пахне. Або – у рухах. Ми самі
начебто ворушимо руками, киваємо одне одному головами, усміхаємось, але
водночас це за нас роблять якісь інші двоє людей, а ми тільки дивимось, тільки
споглядаємо – як кіно без звуку.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Розмова таки нічого
не важить. Тарілки нічого не важать. Соуси й овочі теж невагомі. Важить
повітря, коли ми вже виходимо. Важить холод на щоках. А її конверт із
рентгенівським знімком, який я несу, не важить. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Ну як тобі це
вдається? Не розумію.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">У неї справді
обличчя, як у студентки Києво-Могилянки. І пальто в неї легковажне. І рюкзак –
якийсь необов’язковий. І ступає вона так не нарочито, ніби тільки приміряється
йти, ніби роздумує, куди б податися в цьому великому страшному світі. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Ха, я думав не
курити, он же мамочка з візочком, але оскільки вона сама курить, то й мені не
гріх, – кажу, сідаю й закидаю ногу на ногу.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Красиві в тебе
черевики, – каже Ірка.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">У неї це виходить
так, що я відчуваю мало не позолоту на своїх зашморганих весняних черевиках,
які, до того ж, уже добряче натерли пальця на лівій нозі. Я заново дивлюся на
свої черевики – і не впізнаю. Ніби вони й не в секонді куплені. А заодно
завважую, що поки я вилазив із таксі, вимазав у грязюку холошу.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Оп! У тебе нема
серветки?</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Вона дістає з рюкзака
пачку вологих серветок і по черзі подає їх мені, а я ретельно витираю бруд. Я
би й не переймався таким, але ж увечері мені модерувати феміністок. Там, може,
столу не буде, за яким я сховаюся. Я витираю – вона подає. Мене завжди
страшенно тішить, якщо в когось у сумці є ці серветки. Вони такі корисні, часто
стають у пригоді, але мені за сорок років так і не вдалося привчитися носити їх
із собою.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Як там мама? –
питаю, бо в Ірки зовсім недавно помер батько.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Вона відповідає не
словом, навіть не жестом, а тільки виразом обличчя. І я сміюся, бо все
зрозумів. Далі ми говоримо про Ірчиного дорослого сина, якому б наче вже час
вилітати з батьківського гніздечка, а він усе не знайде себе. Про те, яка
робота краща, де більше платять, а де просто приємно працювати. Про Амстердам,
де вона була нещодавно – і сама, без мови, шукала дорогу додому. Ще про щось.
Але розмова не важить. Важить повітря й холод на щоках. Важать мої черевики.
Важать ретельно витерті холоші на джинсах. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– У мене тиждень тому
потерпли кінчики пальців на лівій руці, – кажу я, – досі не відійшли.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Це проблеми з
хребтом, – каже Ірка і відкидає пасмо зі свого Києво-Могилянського обличчя.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Повітря таки важить.
Ми це усвідомлюємо, коли проходимо повз чотирьох буддистів, які тримають його
на витягнутих руках, зосередившись, міцно заплющивши очі, біля банера з написом
про духовні практики, про гармонію, про єдність душі й тіла. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">«Єдність – це не обов’язково,
– думаю я, – он у Ірки душа весь час кудись ненадовго вибігає. Так наче водички
купити без газу. Або до перукаря. Або по нову пачку вологих серветок. І нічого
ж…»</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Ми нарізаємо кола
навколо парку, часом сідаємо на лавочку, і коли я притьма торкаюся коліном її
пальта, моє коліно раптом теж починає важити – може, навіть більше, ніж
повітря. А розмови – попри позірну взаємну уважність, попри реакцію й доречні
відповіді – так само неважливі. Здається, аби Ірка мені зараз сказала «Я тебе
ненавиджу, я хочу тебе вбити, ти мені огидний», це нічого б не змінило. Бо
важить тільки звучання голосу, тільки змикання й розмикання голосових зв’язок,
тільки повітря, виштовхуване з легень, тільки порухи губ у березневому вітрі, а
не значення слів. А тим більше після того, як я пропоную Ірці сісти на мій
рюкзак. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Змерзнувши остаточно,
ми йдемо вгору, в кав’ярню. Я вже добряче засапаний, а Ірка натомість каже, що
мені дуже личить пальто. І пальто раптом починає важити – може, як уся ця
невідома мені вулиця з деревами, бруківками, магазинами й під’їздами на
звороті. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">У кав’ярні Ірка
розтирає замерзлі білі пальці.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Холодно, – каже
вона.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Дивись, які в мене
руки, – кажу я й обхоплюю руками її долоні.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Ірка дивується – і то
не так, як студентка, а як дошкільня, якому вперше показали слона або
крокодила. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Я замовляю каву, Ірка
– какао. І розмови починаються такі, що їх узагалі ні опишеш, ані запам’ятаєш.
Суцільне тобі горло з ангіною. Суцільні антибіотики, долоні на лобі, поринання
в півсон, дихання в унісон. Нагріті чашки. Вода, з якої поволі виходять
бульбашки. Але щільність – неймовірна. Ніби лежиш у вулику, у соті, ніби ще не
вилупився. І все оце твоє тривання – просто приємна процедура перед початком.
Голосові зв’язки, ледь припухлі, змикаються й розмикаються, але слів ще немає.
Слів ще не вигадали. Так завжди буває перед початком.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Ми довго шукаємо
потрібну будівлю, де в мене має бути захід. Ми разів три повертаємо не туди,
починаємо шукати заново, комусь дзвонимо. Урешті заходимо в темно-зелену якусь
арку, і я нарешті бачу потрібний мені напис. Ірці зараз іти на виставку, а мені
через півгодини – модерувати. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Люблю тебе в
пальтах, – каже вона й повертається назад темним тунелем.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">У тамбурі, о 23:05, я
витягаю з кишені телефон, знаходжу її в списку. Подзвонити – що вже в потязі,
що через чотири години буду вдома, що трохи втомився, а доведеться стояти, бо в
мене горішня полиця, а я ніколи не сплю в дорозі, що дякую за проведений час,
що було приємно, що за нагоди ще обов’язково зустрінемось. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">І кладу телефон назад
у кишеню. Розмови нічого не важать. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="EN-US" style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: EN-US;">2020</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
</div>
Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-20243108335179817472020-03-19T01:08:00.000+02:002020-03-19T01:08:24.681+02:00У плацкарті<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgXQk_fq1TJUdCKqyPUkrGmbfGhAWjgRWK0hs51wjwoj_JwzWKLWfEDQm31EhRa2ctV40psbm3cShQATbsOcZjp2DOQlI5GektNhLOJUM4ziguQIKJs5t8FEG_tDstRKjuwQjXZE9B0OXY/s1600/87453328_2846705445409412_6409181216792117248_o.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="850" data-original-width="1332" height="255" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgXQk_fq1TJUdCKqyPUkrGmbfGhAWjgRWK0hs51wjwoj_JwzWKLWfEDQm31EhRa2ctV40psbm3cShQATbsOcZjp2DOQlI5GektNhLOJUM4ziguQIKJs5t8FEG_tDstRKjuwQjXZE9B0OXY/s400/87453328_2846705445409412_6409181216792117248_o.jpg" width="400" /></a></div>
<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:WordDocument>
<w:View>Normal</w:View>
<w:Zoom>0</w:Zoom>
<w:PunctuationKerning/>
<w:ValidateAgainstSchemas/>
<w:SaveIfXMLInvalid>false</w:SaveIfXMLInvalid>
<w:IgnoreMixedContent>false</w:IgnoreMixedContent>
<w:AlwaysShowPlaceholderText>false</w:AlwaysShowPlaceholderText>
<w:Compatibility>
<w:BreakWrappedTables/>
<w:SnapToGridInCell/>
<w:WrapTextWithPunct/>
<w:UseAsianBreakRules/>
<w:DontGrowAutofit/>
</w:Compatibility>
<w:BrowserLevel>MicrosoftInternetExplorer4</w:BrowserLevel>
</w:WordDocument>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:LatentStyles DefLockedState="false" LatentStyleCount="156">
</w:LatentStyles>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 10]>
<style>
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:10.0pt;
font-family:"Times New Roman";
mso-ansi-language:#0400;
mso-fareast-language:#0400;
mso-bidi-language:#0400;}
</style>
<![endif]-->
<br />
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Потяг № 264 уже
подали, але до відправки лишалося ще майже 20 хвилин. Дівчина в ажурному береті
кусала морозиво, а куснувши, дивилася, скільки лишилося ще. Дві чи три жирні
краплі впали на перон. Двоє чоловіків нервово затягувалися цигарками й
роззиралися, не знаючи, куди б викинути недопалки. У сусідній восьмий вагон
вантажили окремо жовту картату коляску, окремо немовля, окремо кілька
чемоданів. Провідниця сканувала електронні квитки й запрошувала жестом
заходити. Із гучномовця долинав жіночий голос. Він детально розповідав про
колії, номери потягів, час, уважність, обережність і якісь залишені речі. У
роті од нього лишався металевий присмак.</span></div>
<a name='more'></a><br />
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Повикидавши недопалки
й обгортку від морозива на сусідню порожню колію, пасажири зайшли у свій плацкарт.
Дівчина сіла скраю, одразу скинула свій ажурний берет, зібгала вчетверо й
поклала в сумочку. Чоловік сів упритул коло неї, торкнувшись коліном її стегна,
застромив у вуха навушники й поклав телефон собі між ногами. Було чутно, як
провідниця з рудим пасмом зачиняє двері. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">У сусідньому відсіку
коверзувала дитина. Молода мати тримала її на одному коліні, а на другому
лежали шість карт сорочками догори. Ще троє чоловіків дивилися у свої карти. На
столику стояла наполовину випита мінералка, а поруч пакет зі снеками на
барвистому тонкому шалику. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Нас не заселяють!
Дайте Володимира Івановича! Нас не заселяють, да! Дзвоне Женя, каже – броні на
нас немає! Я не знаю, хто, у мене чотири спортсмена. А то ви не знаєте?!
Хлопець і троє дівчат! Робіть, шо хочте, но на вокзалі я з дітьми не спатиму!
Рішайте! – говорила худа жінка в спортивному костюмі комусь у телефон, міряючи
вузький прохід величезними кроками, майже стрибками.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Потяг ледь смикнувся.
За вікнами поплив перон, стовпи, сусідня колія і гравій. Лисий чоловік у синіх
спортивних штанях із лампасами накинув на плече куценького махрового рушника й
рушив у бік туалету, де вже стояла черга – дівчинка з рожевим телефоном,
опасиста бабця в халаті з рулоном туалетного паперу й молодик, який одну ногу
поставив на сміттєвий бак і пальцем відчищав щось із кросівка. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Провідниця пішла
вагоном із облупленим кластером. Довго у відсіках не затримувалася. Кивала
пасажирам і йшла далі. У рудому пасмі поблискувало кілька сивих волосин. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Чай! Кофе
растворіме! Вафлі, батончики рошен, чіпси! </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– А можна я, як усі
вляжуться, пару раз курну в тамбурі. Я двері одкрию, шоб надвір несло!</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Купіть у мене кофе
й вафлі, тоді розрішу! </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Хитро придумано.
Окей, давайте своє кофе!</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– А як ви думали, нам
плани ставлять! </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">За вікном раптово
почався травень. Сірий перон відбіг, а замість нього замиготіли зелені дерева в
листі, різнобарвні дахи будинків, дороги, дядько з велосипедом на переїзді.
Жінка в коричневому костюмі з акуратною короною чорного волосся спершу дуже
довго дивилася на весну, потім кинула кілька коротких поглядів на попутників, а
тоді встала й повільно пішла вагоном. Вона ставила ноги в туфлях на підборах із
такою гідністю, ніби це був не плацкарт, а танцювальна зала. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Я вам сказала,
Володимир Іванович, будете самі возить! Нашо мені цей гємор?! У вас там у
комітеті вісім роззяв, а я должна все рішить! Та нічим я вам не угрожаю, просто
ми через два… Я не кричу на вас, ну ви мене тоже пойміть! </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Чоловік у третьому
відсіку повільно заснув, ще дужче притиснувшись коліном до дами без берета.
Вона, здається, була не проти, бо не відсувалася, хоч і було куди. Картярі
покинули гру, відкоркували пляшку з мінералкою й прикладалися до неї, а тоді по
черзі лоскотали пальцями дівчинку на руках у матері. Дівчинка сміялася. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Жінка в коричневому
костюмі вже повернулася на місце, дістала з сумки блокнот із густо
розлінованими аркушами, поволі гортала сторінки, іноді то заперечно, то
ствердно хитаючи головою. Часом брала олівець і робила якісь помітки. Часом
замислювалася, клала блокнот на коліна, а сама заплющувалася й сиділа так
кілька секунд, притиснувшись чорною своєю короною до шкіряного підголівника. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Опасиста бабця в
халаті з рожами діловито стелила постіль, перед тим вигнавши своїх супутників у
прохід. Ті були молоді – і зразу послухалися. Стояли й дивилися на річку в
рясці, на луг, на небо, яке вже поволі сіріло, поки бабця збивала подушку й
хекаючи розправляла простирадло. Наостанок вона завісила другим простирадлом
відсік і передяглася в запрану льолю з поворозками й дотепними зеленими
їжачками. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Тренерка так і стояла
в проході, елегантно відставивши одне коліно. Кожну хвилину вона діставала з
кишені мобільник, вмикала, вимикала й клала назад. Двічі чи тричі зазирала до
своїх підопічних, відставляла вказівного пальця, показувала вгору й униз,
напускала на себе строгість.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Ліза, картошку дома
їстимеш, а тут уж пожалуста. Пішли до мене, я твердого сиру тобі дам. Віталік,
обійдешся! От ти – обійдешся! Угу! Поприрікайся, я Вадіму Олександровичу так і
передам. Не ухмиляйся!</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Жінка в коричневому
костюмі повернула голову до тренерки й дивилася на неї з лагідною посмішкою.
Потім знову заглибилася в читання блокнота. Провідниця носила чай і каву,
гриміла казенним посудом. Інший провідник, молодий, кілька разів пробігав із
чайником. Він шепотів на вухо колезі:</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Ну главне ж, шо
їдем. А те, шо тітан не робе, то нічого, Коля, побігаєш. План іде – контора
пише. Так і їздим…</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Об одинадцятій
частину світла погасили. І одразу після цього відносну тишу пронизав жіночий
вереск. Він ляснув як батіг і кожного вдарив по обличчю. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Жінка в
коротесенькому рожевому халаті вибігла з відсіку й рушила до купе провідників.
Вона йшла зигзагами, відставивши вбік праву руку – так, наче хотіла втриматися
нею за повітря. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– О Боже! Ну цього ще
мені не хватало! Проводнік!</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Провідниця визирнула
з купе і тривожно глянула на пасажирку. Потім вони вдвох рушили до її спального
місця. Назад провідниця вже бігла.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Накиньте йому на
голову шось! Тут уже все ясно. Я побігла скору… і начальнику поїзда…</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Самі накидайте, я
боюсь! Я не буду тут спать! Ой, мамочка…</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Я врач. Женщина,
вийдіть. Ви тоже злазьте й виходьте. Я врач, – строго казав той, хто
притискався коліном до дівчини, що їла на пероні морозиво. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Не нада тут ходить.
Нічого інтересного. Тренер, заберіть дітей, тут не цирк їм, – наввипередки
говорили двоє чоловіків, затуляючи плечима прохід. Один – той, що кинув
недопалок на колію. Другий – той, що в карти грав.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Ну тут уже скора не
нужна, він часа два як умер. Холодний, – сказав лікар, запхнув у кишеню чорних
вузьких джинсів навушники, роззирнувся в пошуках савана, а потім махнув рукою й
насунув покійникові на голову біле простирадло з печаткою. Тепер у прохід
стриміли ноги в синіх спортивних штанях із лампасами. На одному нігті чорніла
пляма. Лікар глянув на мертвого ще раз і вийшов, наступивши черевиком на
куценький махровий рушник.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Начальник поїзда у
відсік не заходив, просто подивився з проходу. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– У нас труп у
поїзді. Да, мужчина якийсь умер. Та ні, далеко від нас.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Мене вже достало
все. Достало! Оці непонятки з готелями, оці взятки, оці трупи в поїзді!</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Ну Царство Небесне,
раз умер. А нам усе одно їхати.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Бабця в їжачках
перехрестилася й укрила обличчя хусткою.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">На наступній станції
у вагон зайшла бригада швидкої. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Проход, проход
освободіть!</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Лисого чоловіка
винесли, але не на ношах, а закутаного в якесь сіре простирадло. Провідниця в
гумових рукавичках згортала його постіль і складала у вузол. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Ну де я вам друге
койкомісто найду?! Ви така інтересна мені, женщина! Ну я ж тоже не винувата,
правильно! Подавайте! Куди хочте, подавайте! Ну пішліть у моє купе посидите,
вам два часа осталось їхати. Мужчини, ви не боїтесь?</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Мужчин на верхніх
полицях не було. Вони вже викурювала по шостій цигарці в тамбурі, навіть дверей
не відчинивши. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Хлопець і дівчина зі
спортивної команди без броні двічі зачинялися в туалеті й виходили звідти
розчервонілі. Тренерка спала, абияк кинувши на полицю простирадло. Біля її губ
лежав розряджений телефон. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Жінка в коричневому
костюмі ствердно кивнула сама собі головою, коли повз неї пронесли вузол із
речами небіжчика. Коли вранці поїзд спинився на кінцевій станції, вона вийшла,
елегантно тримаючи в руках сумку. На пероні дістала люстро, заглянула в нього,
поправила корону, витерла носовою хустинкою трохи розмазану помаду. Ні коли
вона ховала дзеркало назад у сумку, ні коли довго-довго курила, непорушно
стоячи на одному місці, ніхто на неї навіть не глянув – ні залізничник, що
простукував колеса, ні приїжджі, ні від’їжджі. Ніхто її не зустрічав і не
впізнавав. Тільки коли на цій колії зупинився наступний потяг і туди стали
заходити перші пасажири, п’ятирічний хлопчик глянув на неї й голосно
розревівся. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">– Ну чо, ну чо, все
харашо, щас ось сядем у поїзд, я тобі кіндер дам… та малий чогось плаче. Та все
взяли. Договора взяв, да, – сказав його татусь і поставив ногу на сходинку.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 14.0pt;">Малий крізь сльози
уже думав про кіндер, але ще дивився з-за батькового плеча на тітку. Вона
всміхалася йому і махала тонкою пещеною рукою. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
</div>
Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-41254003759506021182019-12-28T04:50:00.002+02:002019-12-28T04:50:47.089+02:00* * * *<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEifZJZxmZacFxBN_sTAWMVQUqyaN3d_0oOJW6ja43jDWVyVXiVnIdZa698RiAwXP31dgpTaipjMXi5Yqr4YrVpG7eRQekeBDBHBpboGutfCXdupmLOFfpGFk4xEZ9r_RYXKtCzUC4hZvoI/s1600/images.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="183" data-original-width="275" height="265" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEifZJZxmZacFxBN_sTAWMVQUqyaN3d_0oOJW6ja43jDWVyVXiVnIdZa698RiAwXP31dgpTaipjMXi5Yqr4YrVpG7eRQekeBDBHBpboGutfCXdupmLOFfpGFk4xEZ9r_RYXKtCzUC4hZvoI/s400/images.jpg" width="400" /></a></div>
<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:WordDocument>
<w:View>Normal</w:View>
<w:Zoom>0</w:Zoom>
<w:PunctuationKerning/>
<w:ValidateAgainstSchemas/>
<w:SaveIfXMLInvalid>false</w:SaveIfXMLInvalid>
<w:IgnoreMixedContent>false</w:IgnoreMixedContent>
<w:AlwaysShowPlaceholderText>false</w:AlwaysShowPlaceholderText>
<w:Compatibility>
<w:BreakWrappedTables/>
<w:SnapToGridInCell/>
<w:WrapTextWithPunct/>
<w:UseAsianBreakRules/>
<w:DontGrowAutofit/>
</w:Compatibility>
<w:BrowserLevel>MicrosoftInternetExplorer4</w:BrowserLevel>
</w:WordDocument>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:LatentStyles DefLockedState="false" LatentStyleCount="156">
</w:LatentStyles>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 10]>
<style>
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:10.0pt;
font-family:"Times New Roman";
mso-ansi-language:#0400;
mso-fareast-language:#0400;
mso-bidi-language:#0400;}
</style>
<![endif]-->
<br />
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Зимова дорога, дорога, дорога…</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Усе проминає. Усе на бігу.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">І тільки й лишаються вишиті Богом</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Три чорні пір’їни на білім снігу. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Три чорні пір’їни, три слова у грудях,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Колючий палючий невипитий мед. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">А так, як було, вже довіку не буде –</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Розчахнута груша, високий замет.</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Де ми квітували, де ми шумували,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Важкими губами вдарялись об суш,</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Всього було доста, всього було мало –</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">І хліба, і меду, і серця, і груш. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Дорога, дорога. То полем, то лугом <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>–</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">У сутінь крислату, у вічну тайгу. </span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">…І марно підняти силкується хуга</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Три чорні пір’їни на білім снігу. </span></div>
</div>
Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-27938476538495070362019-11-23T03:11:00.003+02:002019-11-23T03:11:27.816+02:00* * * *<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiclL18pd0dUMQhxv1LU7TG2Twn0Udi3LNFd7p3y-bqUePgmXW4LGT20Lr3L0w_8vmWvJcKEtRVZQa2zvnnalFUlGtJzkJ61Ytn7LSY_gSZz1xaGWZyPL1RzFUoeYT1mVoHHYzOJNHBU8k/s1600/3984160+%25281%2529.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="795" data-original-width="1200" height="265" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiclL18pd0dUMQhxv1LU7TG2Twn0Udi3LNFd7p3y-bqUePgmXW4LGT20Lr3L0w_8vmWvJcKEtRVZQa2zvnnalFUlGtJzkJ61Ytn7LSY_gSZz1xaGWZyPL1RzFUoeYT1mVoHHYzOJNHBU8k/s400/3984160+%25281%2529.jpg" width="400" /></a></div>
<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:WordDocument>
<w:View>Normal</w:View>
<w:Zoom>0</w:Zoom>
<w:PunctuationKerning/>
<w:ValidateAgainstSchemas/>
<w:SaveIfXMLInvalid>false</w:SaveIfXMLInvalid>
<w:IgnoreMixedContent>false</w:IgnoreMixedContent>
<w:AlwaysShowPlaceholderText>false</w:AlwaysShowPlaceholderText>
<w:Compatibility>
<w:BreakWrappedTables/>
<w:SnapToGridInCell/>
<w:WrapTextWithPunct/>
<w:UseAsianBreakRules/>
<w:DontGrowAutofit/>
</w:Compatibility>
<w:BrowserLevel>MicrosoftInternetExplorer4</w:BrowserLevel>
</w:WordDocument>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:LatentStyles DefLockedState="false" LatentStyleCount="156">
</w:LatentStyles>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 10]>
<style>
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:10.0pt;
font-family:"Times New Roman";
mso-ansi-language:#0400;
mso-fareast-language:#0400;
mso-bidi-language:#0400;}
</style>
<![endif]-->
<br />
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">груша серед поля </span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">зав’язує пальцями кінці дня і ночі </span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">а виходить завжди </span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">неперервна нитка дихання –</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">між річкою й берегом</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">між квіткою й місяцем</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">між матір’ю й немовлям</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">ластівка над урвищем – то пліточка у хвилі</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">пелюстка над каменем – то око з-за хмари</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">а плач – то насправді спів </span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">тільки всередину</span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">ось тому нам здається </span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">що суха груша</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">завжди стоїть </span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">рівно посередині шляху</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">од Михайла до Варвари </span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">а насправді вона не знати де</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">бо відпущені на волю птахи </span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">весь час міняють місцями корінь і крону</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">а чудернацькі золоті жуки</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">носять по колу</span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">її неосяжну тінь </span></div>
</div>
Сергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.com0