tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post1068529847099917546..comments2024-03-10T23:50:58.138+02:00Comments on ГОЛОС МИСЛИВЦЯ: Шось про мистецтво й піарСергійhttp://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.comBlogger7125tag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-50677329847773221862017-12-07T15:46:51.486+02:002017-12-07T15:46:51.486+02:00Цікава стаття, пане Сергіє! Байдуже, чи комусь це...Цікава стаття, пане Сергіє! Байдуже, чи комусь це подобається, або не подобається, та мистецтво завжди буде супроводжувати машина реклами. Вибір за нами: сісти і поїхати в цьому незручному авто, або тьопати пішки. Закони сучасного менеджменту покликані забезпечити прибуток, навіть із таких безнадійних справ як поезія. В сучасній естраді біля одного співака харчується близько 50-ти людей- хореографи, звукооператори, гримери, продюсери, водії тощо. Театр живе за тими ж принципами, кіномистецтво - також. Безсумнівно, можна ліпити блискучі скульптури і виставляти їх стрункими рядами у власному підвалі. Інколи їх зможуть побачити навіть друзі. Або узагалі насолоджуватися власнимии витворами у гордому одинацтві. А можна знайти толкового менеджера, підписати з ним контракт щодо рекламування власного імені. Але, відчуваю, справа тут в іншому: Ви не бачите в цьому сенсу. Бо і поезію, і творчий процес уже вважаєте самодостатніми чинниками. Решта - несуттєвості. Звідси логічне запитання: то що ж робити? Стати конформістом і наступити на горло власній пісні, чи продовжувати в тому ж дусі? Можна, звичайно сісти посеред річки із широко роззявленим ротом, сподіваючись що туди запливе риба. А можна активно клацати зубами. В першому випадку людина залишиться голодною, в іншому - навпаки. А вибір за нами.<br />Anonymoushttps://www.blogger.com/profile/12800877820497622413noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-80817443017470833262012-11-27T19:00:15.328+02:002012-11-27T19:00:15.328+02:00Ви мене не зовсім зрозуміли. Або я не так висловив...Ви мене не зовсім зрозуміли. Або я не так висловився.<br /><br />Мені не шкода дати інтерв'ю, чи то щось опублікувати в блозі чи на якомусь сайті. Кому цікаво - прочитає. Кому нецікаво - обмине. Я роблю це постійно - блог і кілька літ.сайтів. <br /><br />Якщо мені запропонують видати книгу, я теж, скоріш за все, не відмовлюсь. Просто я не буду нав'язуватися видавцям сам. Тому що переконаний: якщо письменник самотужки проштовхує свої твори до друку, значить вони потрібні лише йому. <br /><br />Щодо вірю/не вірю, то це ваша особиста справа. Я цією публікацією не мав на меті когось переконати, я тільки сказав, що думаю на цю тему. Вибудовувати лінію захисту і шукати ще й ще аргументів я теж не збираюся. Не тому, що мені ліньки, чи не маю часу. А тому, що це нічого не змінить. Ні ви, ні я не почнемо думати по-іншому, а залишимось усе одно при своєму.<br />Сергійhttps://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-41092639042341492962012-11-27T18:28:50.808+02:002012-11-27T18:28:50.808+02:00Тим, що живете у суспільстві - Ви вже підкоряєтесь...Тим, що живете у суспільстві - Ви вже підкоряєтесь правилам. Якщо у Вас є сімя - Ви підкоряєтесь іншим правилам. У компанії своїх друзів Ви теж підпорядковуєтесь правилам. У чужій компанії - поготів. Працюючи, ви підкоряєтесь правилам. І ці правила часто не вельми приємні, чи не так? <br />Я Вам не вірю. Ви пишете для себе, не підкоряєтесь правилам і не піаритесь. Для кого ж тоді Ваші інтервю і цей блог?! Anonymousnoreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-61555743560134837792012-11-27T17:46:59.942+02:002012-11-27T17:46:59.942+02:00Гадаю, що й без моєї участі в цих заходах націонал...Гадаю, що й без моєї участі в цих заходах національна література лишиться жива. Навіть - впевнений у цьому. <br /><br />"Нажаль, люди не зрозуміють Ваших скромності та пуританства. Людям більш зрозуміла показуха. Нещира, оманлива, дуже часто - меркантильна, але все ж показуха."<br /><br />Не сперечаюсь. Мабуть, ви маєте рацію. Але мені не хочеться бути замішаним у чомусь подібному. <br /><br />"І, можливо, варто переступити через себе, стати складовою цієї нещирої оболонки, підкоритись(як же цього не хочеться!) її правилам, бо люди самі цього бажають?!"<br /><br />Я далекий, дуже далекий від думки, що письменник пише для людей. Переконаний, що на 99% - для себе. <br />А якщо підкоритись правилам, то, може, мені ще й почати писати так, аби бути геть усім зрозумілим?! Погодьтеся, це ж наступний крок. Якщо мистецтво - в маси, то треба його й підлаштувати під маси? І писати так, АБИ ТІЛЬКИ тебе читали й розуміли якомога більше людей?! Пардон, це не моя позиція.<br /><br /><br /><br />Сергійhttps://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-15298094030382582192012-11-27T16:06:38.688+02:002012-11-27T16:06:38.688+02:00Гадаю, Ви і так все добре розумієте. Рецепти і спо...Гадаю, Ви і так все добре розумієте. Рецепти і способи - то не до мене. Але від презентацій, прес-конференцій та виступів у ЗМІ, здається, ще жодна національна література у світі не померла.Anonymousnoreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-47160110866483734212012-11-27T13:28:07.848+02:002012-11-27T13:28:07.848+02:00та ні, все ок, я не переймаюсь, але ви написали на...та ні, все ок, я не переймаюсь, але ви написали надто загально. Давайте обговоримо конкретні рецепти чи способи. Я послухаю і зроблю висновки.Сергійhttps://www.blogger.com/profile/04314222059551325096noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-406655650597741936.post-45227231812981237782012-11-27T13:23:52.884+02:002012-11-27T13:23:52.884+02:00Пане Сергію, все доладно і логічно, навіть експрес...Пане Сергію, все доладно і логічно, навіть експресія - і та доречна. Тільки я все одно не згоден. Ви не хочете піаритись, я так зрозумів, вже будучи письменником(пробачте, та я не надто обізнаний у сучасній вітчизняній літературі). А як же "мистецтво - у маси"? Чи Ви вважаєте, що література - це справа елітарна? Гадаю, років з вісімдесят-девяносто вже ні. З часів лікнепу. Я теж на Вашому місці(а мені повезло куди менше - мене ніхто не хоче друкувати і навіть просто читати) не хотів би стояти на одному постаментові з деякими постатями нашої сучасної літератури, однак чи не схоже це на самомилування та вередливість? "От є один козел(коза) - значить нам з ним(нею) не по дорозі". А як же література? Карпа потрібна їй рівно стільки, скільки в неї лишаються читачі. Те ж саме з багатьма іншими письменниками. Висоцький без піару лежав би в одному зібранні на старій пильній поличці. Свій піар був і у класиків, тільки маштаби тоді, гадаю, були іншими. Чого вартий лиш вибрик Конан-Дойла, коли він оголосив мавпячий череп за людський?! А звитяги і пригоди Хемігвея? А богемне життя Шевченка зі скандалами? А Акутагава, а Місіма. Чесно кажучи, мені здається, що навіть самогубство письменників - це часто акт піару(щодо двох останніх згаданих - я переконаний). Свого часу Є.Лєтов назвав свій гурт "Єгор и опизденевшие", щоб не дай божде не опопситись. Результат? Вчасно перейменувався, щоб не лишиись на віки на піратських касетних записах якихось там андергаундних маргіналів кінця 80-их. Нажаль, люди не зрозуміють Ваших скромності та пуританства. Людям більш зрозуміла показуха. Нещира, оманлива, дуже часто - меркантильна, але все ж показуха. Здається, іншого способу популяризувати літературу, а для наших теренів це рівносильно реанімації літератури, окрім піару я не бачу. І, можливо, варто переступити через себе, стати складовою цієї нещирої оболонки, підкоритись(як же цього не хочеться!) її правилам, бо люди самі цього бажають?! Самі цього потребують. Хліба Ви їм дати не можете, так дайош видовища! Чи не є це одним із покликань людини мистецтва. Це не значить, що треба лицемірити: світити посмішками на тих же презентаціях, писати про себе схвальні відгуки чи лизати вічко видавцеві. Достатньо писати від серця, але й люду при цьому не цуратись. Ті, кому дано, зрозуміють Вас просто читаючи Ваші твори. Комусь крім цього треба буде ще образ автора: байдуже, що засмальцьвонай убогими можливостями та традиціями ЗМІ. Інші ж зіжруть одну лиш штучну оболонку і лишаться задоволеними. Кому, як не цинічно це прозвучить, від цього погано? Чи краще в стінку головою битись? Тоді навіть тим, хто здатен мислити, Ваша творчість лишиться невідомою.<br /><br />Не подумайте, що вчу життя, у жодному разі. Це лиш моя думка.Anonymousnoreply@blogger.com