Я Мерлін, Мерлін.
Я героїня
само-вбивання і
героїну.
Кому палають мої
жоржини?
З ким телефони
заговорили?
Хто то скрипить
на стільцях затертих?
Жити нестерпно,
о як нестерпно не
закохатись,
о як нестерпно
без снігу першого,
нестерпно зовсім
само-вбиватись,
та тільки жити
іще нестерпніше!
Продажі. Морди.
Шеф – ненажера.
(Я бачив Мерлін.
Їй дивувались
автомобілі.
На стометровім
кіноекрані
в біблійнім небі,
у зорехвилях,
над степом з
крихітними рекламами
сміялась Мерлін,
її любили…
Машини хочуть.
Машини – жертви.
Бо це ж
нестерпно),
а як нестерпно
лицем в сидіння
смердючі впертись!
Тоді нестерпно,
коли ти жертва,
а добровільно –
іще нестерпніш!
Нестерпно жити
життя бездумне,
і ще нестерпніш –
в думках, як в рані.
Де наша віра? Нас
наче здунуто,
та й існування –
само-вбивання,
само-вбивання – бороти
червів,
само-вбивання – із
ними жити,
якщо нездара, тобі
нестерпно,
та ще нестерпніш
талановитим,
нас убивають
кар’єри наші,
і гроші, гроші,
дівчата пляжні,
бо нам, акторам,
жить не з
нащадками,
а в режисерах –
одні лиш гади,
ми наших милих в
обіймах душимо,
та відбиваються
ті подушки нам
на юних лицях,
мов шини вперті,
так, це
нестерпно,
ох, мами, мами,
родили нащо?
Ти ж знала мамо –
з’їдять нас пащі,
о, кінозоряний
лід криштальний,
нам усамітнитись
– нереально,
в метро,
в тролейбусі,
в кожній черзі,
„Привіт, це ви!”
– кричать розвези,
коли нас
тягнуться роздягати
у всі газети, у
всі плакати,
забувши,
що всередині серце,
у нас замотують
оселедця,
лице пом’яте,
і очі порвані,
(згадати страшно
у
„Франс-Обзьорвері”
свій знімок з
пикою безтурботною
у Мерлін мертвої
на звороті!).
Кричить продюсер,
пиріг облизуючи:
„Ви просто дуся,
ваш лобик –
бісерний”
А вам відомо, чим
пахне бісер?!
Само-убивством!
Само-убивці –
мотоциклісти,
само-убивці
спішать упитись,
від частих бліців
бліді міністри –
само-убивці,
само-убивці,
йде Хіросіма весь
світ ізжерти,
о як нестерпно,
о як нестерпно
чекать, щоб гримнуло,
а головне –
що вже нестерпно
– непояснимо,
ну, просто руки
смердять бензином!
а як нестерпно
горять на синім
твої розпачливі
апельсини…
Слабка я баба.
Хіба я зладжу?
Вже краще –
зразу!
______________________________________
Текст оригіналу