середу, 25 липня 2018 р.

* * * *



Тобі тепер ніхто не винуватий.
Минає літо. Може, скажеш, ні?
Схотілося до півночі блукати,
Чогось шукати, мабуть, на стерні.

Обтерти грушку, стати на обніжку…
А ніч пахуча, а роса – важка.
І губи, губи – як у жодній книжці –
Нема такої туги у книжках.

І хоч би голос, музика чи вітер…
Ні, ти один. Один на світі ти
По цій стерні. І хтозна, що робити –
Чи плакати, чи вже додому йти…