четвер, 4 липня 2013 р.

За течією

                                                          Т. Ярослав присвячується


Травень - місяць грузький, водяний і тванистий, з довгою й кучерявою чуприною.  Він хоч і має тіло чоловіче, зате пахне жінками, бо тільки їм оддавна належить. І той, хто стояв, пригортаючи молоду жінку під лихим травневим місяцем, той знає - у цей час жінка ніколи не тримається чоловіка, як не тримається й свого тіла, бо воно у травні наче висипається крізь пальці, наче шугає з кладки у чорторий. Скільки не збирай його у пригорщу, скільки не припасовуй стан жіночий до свого стану, скільки не сотай рівні нитки волосся та не складай ласкаво по голих плечах, воно все одно втече, бо в травні жінка - то тільки пісок, заледве поцілований  піною. Бо в травні жінка - не затишок і вогонь, а голод і нестатки, яких краще не бачити, на які не зважати, аби їхня прихована й ветха неприкаяність не нагадала тобі, що ми живемо для того, щоб колись померти. Торкайся її персів, підважуй їх долонями і розкривай, але навіть у голову собі не бери, що ті туго напнуті рожеві виноградини будуть твоїми.