Анні Марії Далі
Ніби гілочка,
голос,
ворухкий і
тендітний,
не знаходив
розради
в одлетілому вітрі.
Поруч діва
зітхала,
мрійно віття
ловила,
а воно вислизало
і
тремтіло-тремтіло.
Проти місяця й
сонця
завмирало й
тремтіло.
Вже квітки
попелясті
обснували їй
тіло.
Вже й сама
забриніла,
самотою налита,
діва гілки тонкої
в одлетілому
вітрі.
_______________________
Текст оригіналу: