Підготовка починається тижнів за два.
– Завтра будем робить генеральну уборку. Я викидатиму все, шо погано
лежатиме! Імєйте це в віду обоє! У підвал ви сходите мінімум мільйон раз!
Справа в тому, що на іменини запрошена її начальниця Тимофіївна. Якщо
вірити маминим розповідям, Тимофіївна це щось середнє між Бріджит Бардо за
красою й вишуканістю – та Маргарет Тетчер за розумом і діловими якостями.
Оселедці в магазині вибираються з такою ретельністю, мов мама намірилася
вчепити їх собі на шию й вуха, як гарнітур від картьє, а не просто поставити на
стіл гостям. Численні пакунки з немислимими копченими ароматами, згорточки,
пакети зносяться в хату й розпихаються куди слід.
– Як тіки мені... хоч пальцем... я не знаю шо вам зроблю! Обом! Почули?!
Меню складається якраз два тижні.
– Люба, ну які там катлєти?! Ну це ж не в колгоспі тобі! – гнівається мама
на подругу, пускаючи в телефонну трубку дим од десятої за двадцять хвилин
цигарки, – Пальчики зроблю. Тіки не з салом! То ти зробиш собі з салом, як на
пенсію виходитимеш! А я – з сиром. Да, з твердим, вже ж не з таким, як на
вареники. Олів'є? Олів'є робитиму. Ну, ти права, не очінь орігінально, ну в нас
тут не Ріга... Не Ріга, кажу, в нас – де я продуктів наберу. Шо?! Люба, йди ти
з своїми карасями знаєш куди, це тобі не поминки!