...ходить жінка,
в окулярах, з пасмом сивини.
(Петро Мідянка)
Травень розстелився, наче хмара,
по зупинці, козах і бузку...
Ось виходить жінка в окулярах –
дві торбини котить на візку.
Певно, даром. Певно, не заробить.
Із торбами вернеться смерком.
І заходить у шкільний автобус,
і ранковим пахне молоком.
Порожніє травень над базаром.
Прилягти б оце у холодку.
Все стає безжалісним і марним.
Світ глухий. Крамниця на замку.
...та замостить рушником картатим,
Грудку масла покладе наспід.
І додому. А очей не знати –
окуляри тріснули, як лід.