А де ж ті зими, ті
справдешні зими?
Хтось грів когось…
І сніг його
сліпив…
Мої обійми –
рвійні, нетерпимі –
в яких полях
обмацують стовпи?
О місяць лютий,
клятий місяць лютий,
чого ти знову
ожеледь приніс?
Іде розлука – зустрічає
скруту:
– А здрастуй,
сестро!
– А позич-но сліз…
Тобі ще мало
покаянь і спізнень?
Ну то напни цю негідь,
цю нудьгу!
Щоб тіні від проталої
білизни,
Мов сироти,
тремтіли на снігу.