* * * *

усі дороги світу
початі без мови
врешті стають колами журавля

лежать люди над яром
хапаються за гарячі голови
кричать
і по одному котяться вниз

а по той бік стоїть спомин
сурмить у сурму
губи його - розплата
пальці його - покута
очі його облудні
наче вірші
що ніколи не знали паперу