Люблю я пахучу
зелень.
Зеленого вітру
клекіт.
Зелене вітрило в
морі,
коня на горі
далекій.
Ворушачи пояс
тінню,
то мрію, то тугу
кличе
зеленоволоса діва
–
холодного срібла
вічі.
Люблю я пахучу
зелень,
де місяць
циганський плаче.
Її споглядають
речі,
вона їх чомусь не
бачить.
Люблю я пахучу
зелень,
де інеєм зорі
сяють,
де рибами стелять
тіні
дорогу ночей
безкраю.
А смоква об вітер
треться
папером гілок
наждачним,
гора, наче
кіт-злодюга,
агави гіркі
їжачить.
Та хто уже
прийде? Звідки?
Поруччя їй стан
заморять.
Зеленоволоса діва
в солоній задумі
моря.
- Я згоден
мінятись, куме:
коня – на її
оселю,
сідло – на її
свічадо,
ножа – на її
постелі.
З далекого порту
Кабри
я зрошую кров’ю скелі.
- Якби лиш я міг,
юначе,
то слова свого б дотримав,
та я вже – давно
не я,
і дім мій уже - не
дім мій.
- То дай хоч
умерти, куме
на ліжку з
твердої криці,
і хай надо мною
тужить
шовкова її
спідниця.
Поглянь на
криваву рану,
із неї ще кров
сочиться.
- На грудях твоїх
троянди,
темнаві,
неопалимі,
а кров твоя б’є і пахне,
тобі вже її не
стримать.
Та я вже – давно
не я,
і дім мій уже - не
дім мій.
- Дозволь же мені
піднятись
на поруччя ці
високі,
Дозволь же мені
піднятись,
хоч раз осягнути
оком
оселю, де
зелен-місяць
оглух від
стрімких потоків.
Два куми ідуть
угору,
і сходи під ними
грають,
дорогу сльозами
миють,
криваві сліди
лишають.
На сонних дахах
блищали
вогні ліхтарів
срібляних,
терзали
криштальні бубни
ножами рожевий
ранок.
Люблю я пахучу
зелень,
зеленого вітру
клекіт.
Уже піднялися
двоє,
аж раптом гроза
далека
внесла шумовиння
ніжне –
бентежну скорботу
м’яти
й васильків
солодку спеку.
- Та де ж вона, куме,
куме,
гірка і зелена
діва?
О, скільки вона
чекала!
О, скільки вона
чекала!
Важким, як туман,
волоссям,
свою самоту
звивала!
Байдуже лице
водойми
на хвилях гойдало
мовчки
зеленоволосу діву
–
холодного срібла
очі.
Крижинкою срібний
місяць
її відпускать не
хоче,
а ніч, як майдан
церковний, –
інтимна і
непорочна.
І тільки хмільні
жандарми
у двері вломитись
хочуть.
Люблю я пахучу
зелень.
Зеленого вітру
клекіт.
Зелене вітрило в
морі,
коня на горі
далекій.
Немає коментарів:
Дописати коментар