Гімн до Арея

N.N.

Ярий снагою Арею, мечів і нестям стерноправцю,

снажний невтишений боже злотих колісниць, що без жалю

трощать маслаччя й ножами вгрузають у м’язи розкриті;

правий керманичу серця, позлітками грізно гримлячий

латних своїх обладунків; тіло твоє ворохобне

волоттю зел мідяних проростає із воїнів мертвих,

стегна твої, мов литаври, що міддю сяйнистою дзвонять,

тлумлять і нівечать недругів ребра хупаві; коли ти

кидаєш згорда на камінь накидку пурпурну, і в море

по ратоборствах кривавих заходиш омитись, то води

миттю скипають прокльонами, сажею й крів’ю гаряче;

серцем палкий щитоносцю, звитягою сонцекорінний,

огнище в серці ожиле, чаде мій поперекгорлий,

дужий щитом у десниці, від поту зрадецького красний,

хижі гарчать чорнороті хорти твої й ласі шуліки,

хочуть упитись тремкими нуртищами крові, аж поки

страх перегірклий не виллєш ти сам  у вуста свої ласозолоті. 

2011.