* * * *

ти в ночі цій стоїш як замок

не завойований ніким

важкими кутаєш димами

моїх замерзлих вояків

он хтось приліг у чорну затінь

меча поклавши в головах

он дичиною над багаттям

невірні смажаться слова

а ранок туманами блисне

траву підніме з куряви

де полягло розбите військо

під брамою твоїх повік