* * * *

уночі

коли по церквах

піднімаються з підлоги

затоптані поклони

коли стара люлька

вже майже не курить

а тільки перепливає небо

наче баржа з паломниками

коли твоє зап’ястя

сяє із сутіні як хустка

а губи п’є

якийсь заблуканий смичок

синьою драбиною з високої гори

сходить моя мати

з її слідів вироюються бджоли

а на її плечах

росте соковитий зелений вівсюг