Марині Кононеко
Тітка осінь настелила ряден -
світляки нападали на них...
А дівчата плакали, бо зрада.
А баби хрестилися, бо гріх.
Позаснули карі і блакитні,
промочивши вію не одну.
І вуста, натомлені тремтіти,
ніжно цілували далину.
Ще хотіла діток перестріти -
перестрівся старець хутірський:
- Що палила, доню?
- Красне літо.
- Що несеш у торбі?
- Гнилички.
Тітка осінь настелила ряден -
світляки нападали на них...
А дівчата плакали, бо зрада.
А баби хрестилися, бо гріх.
Позаснули карі і блакитні,
промочивши вію не одну.
І вуста, натомлені тремтіти,
ніжно цілували далину.
Ще хотіла діток перестріти -
перестрівся старець хутірський:
- Що палила, доню?
- Красне літо.
- Що несеш у торбі?
- Гнилички.
Немає коментарів:
Дописати коментар