* * * *

живе в кімнаті березень напружений

щомить готовий кинутися геть

і ми живемо

присмеркові служимо

з важких гардин витрушуємо смерть

і ти живеш злютований до атома

по чорних сходах черкаєш пальтом

на вулиці

наводнені солдатами

несеш сміття післязимових втом

вже наче ворс сумирний і приречений

тонкий і перекраяний до шва

все менше світла

у коротких реченнях

все більше необжитості в словах

на тебе віття розігріте ласиться

а ти сидиш як личить блукачам

коло стіни

навпочіпки

мов пасинок

до голих ніг притиснувши м'яча