19

вставало сонце кіт на шторах висів

і висів світ повернутий навспак

з-під тарілок недопалків і джинсів

виборсувався синій Пастернак

зсувалося на ноги покривало

і ти як безпритульна як свята

в моїх обіймах сяяла і спала

а я тебе чомусь не пам'ятав

ні імені ні племені ні роду

ні як ми вдвох прибилися сюди

лиш на губах вчорашні насолоди

благали аспірину і води

позривані у потемках із тіла

на килимі валялись лахмани

і я лежав соромлячись безсило

ранкової своєї голизни

я знемагав і мружився до світла

я каяттям у серці наслідив

я мріяв щоб ти вийшла непомітно

аби ти вже пощезла назавжди

а ти мене міцніше обіймала

неназвана незгадана не та

нестерпно червоніло покривало

і висів кіт на шторах
і літав...