* * * *

 (Марині Боровській)

Вже туляться віти до скла

з пацьорками й рибами.

Обібрано стільки тепла...

А ще не обібрано...

Торкай павутину, лети...

Все так переплуталось...

Чи вирії пишуть, чи ти

той день перламутровий?

Чи то перелітна рука

заклякла над реченням...

Чи тільки стеблина ламка

у прожилках вечора.