Ця гостра синь у голому вікні,
Ця німота, у золото залита.
Он клени в празниковому вбранні
Вже сплять, поважні, як митрополити.
От тільки стежка… стежка ще жива,
Пече, тремтить, у листі кроки ловить,
Неначе розворушені слова,
Яких уже нікому й не промовиш.
Немає коментарів:
Дописати коментар