важкі як неспокутуваний гріх
шахиня Парі і шахиня Зарі
щось танцювали спинами до всіх
і там де світу зоставалось мало
сама луна розкотиста луна
за ними піднімались запинала
та ворушились тіні дотемна
байдужі до подяки й до покари
закуті златом тілом молоді
шахиня Зарі і шахиня Парі
як дві свічі тремтіли при воді
немовби хтось домалював їм крила
агатні коси тінь молодика
вони щезали сходились мінились
і вже було й не знати де яка
котились хмари мов підбиті синім
ще трохи й залу снігом замете
тому ви так танцюєте шахині
що вже до ранку не доживете
упадете як вершники із сідел
спалахнете як титли зі строфи
над кожним сном над кожним вашим слідом
до ранку жахно витимуть калфи
Немає коментарів:
Дописати коментар