(Забавлянки для Вікусі)
Говорив до мами
зранку
п’ятирічний наш
Степанко:
„Є у курочки курчата.
А у качки
каченята.
Дружно з мисочки
їдять
кішка й вісім
кошенят.
В ластів’ячому
гнізді
дзьобики
стримлять руді.
Навіть жаба біля
кладки
має гарні
жабенятка.
Тільки, мамо, я
не знаю,
чому діточок
немає
у письмового
стола –
ні Оленки, ні
Павла…
Радий він, коли
малюю,
чи звірят на нім
майструю,
чи беруся до
письма.
А коли мене нема?
Він же пилом
припадає.
І сумує, і
страждає.
Горе кляте, горе
люте –
без дітей на
світі бути.
…От якби колись
на свято
я зайшов би до
кімнати:
а коло стола
стоять
п’ять маленьких
столенят”.
клас))
ВідповістиВидалитиА довкіл стола стоять читалося б чіткіше.
ВідповістиВидалити