Спіймай мене у
вікна холодом,
візьми мій подих
на приціл,
і вистрели вечірнім
поглядом –
густою тінню по
щоці…
Як бризне птахами
із тімені
й не стане страху
і луни,
не вимовляй
мойого імені,
лиш гілку серця
хилитни.
Струси його над
сніговіями,
розворуши,
розпороши…
Лише благаю –
не спали його
вечірнім полум’ям шипшин.
Немає коментарів:
Дописати коментар