Стара зима
казками шепотить –
її не стишиш і не
перепиниш.
І хто ти тут? Вже
тільки спомин ти.
Хоч голоси, хоч
падай на коліна
до цих шибок,
обрамлених у сніг,
до цих слідів, що
виповзли назустріч,
до пса, що он
шкребеться об поріг,
і пустки, що нікого
вже не пустить.
Немає коментарів:
Дописати коментар