ще на городі
поралась Явдоха
ще ткався хміль у
неї на плечі
ще під вікном твоя
сорочка сохла
а потім дощ сорочку
намочив
ще під дощем
вирівнювалось жито
ще ти ходив без
слова як святий
і все хотіло
впасти і напитись
твоєї молодої німоти
а потім раптом
вікна потьмяніли
бджола зібрала в
вузлики тепло –
то за городом
змовились могили
щоб сніг ішов
щоб літа не було
Немає коментарів:
Дописати коментар