вівторок, 24 травня 2016 р.
четвер, 19 травня 2016 р.
Малина
Малина пахне
нізвідкіль...
І вантажівка
стогне хрипко –
чогось чекає з
чорних піль,
немов заблукана
куріпка...
немов гукає із
колось
когось, що більше
не озветься...
А ми з купальні
сміємось,
нам ще не крається
на серці.
Та ніч заходить мимохіть,
поволі збільшуючи
віддаль
до хати, що
блаженно спить
з руками коло
підборіддя.
До нас, до
серпня, до ріки...
де косить дід...
де баба поле...
де вантажівці
невтямки
чого замовкло
чорне поле.
Малина б'ється у
шибки.
Малина пахне, як
ніколи.
пʼятниця, 13 травня 2016 р.
* * * *
В саду із тисячі люстер,
у сяйві птиць
кривавих
він чорні крила
розпростер
колись, і вчора, як
тепер
не кришить зір,
не ронить пер
на сей бетонний
травень.
А так, іде серед
юрби
й нічим себе не
журить,
то тільки
бачаться тобі
високі сполохи
божби –
у морі цівок
голубих,
у сій травневій
бурі.
То – тиша. Лиш віддалеки
вона здається
треллю...
А він – укотре не
такий.
Він ніби травень
навпаки –
чи з неба встав,
а чи з ріки,
з пустелі чи з постелі.
Він є – як все,
що з ним пливе,
притулене до
скроні.
Усе буденне,
містове,
таке вже марне та
криве,
що й він ось-ось
уже сливе
закурить на
балконі.
Підписатися на:
Дописи (Atom)