* * * *

Я – матіола. Прокидаюсь наніч,

коли здаля іде великий ляк.

Я слухаю то стаєні зітхання,

то радощі, що виросли в полях.

Я чую липень. Він виносить спеку.

Засмаглі руки. Луджена гортань.

Піщаний слід на березі далекім...

Високі бризки бронзових купань...