Малина

Малина пахне нізвідкіль...

І вантажівка стогне хрипко –

чогось чекає з чорних піль,

немов заблукана куріпка...

немов гукає із колось

когось, що більше не озветься...

А ми з купальні сміємось,

нам ще не крається на серці.

Та ніч заходить мимохіть,

поволі збільшуючи віддаль

до хати, що блаженно спить

з руками коло підборіддя.

До нас, до серпня, до ріки...

де косить дід... де баба поле...

де вантажівці невтямки

чого замовкло чорне поле.

Малина б'ється у шибки.

Малина пахне, як ніколи.