щоразу
коли я виходжу
витягти відро
води
так рано
що й дими не проклюнулися
так рано
що й роса не
проступила
так рано
що й учорашні
тріщини в землі не затяглися
акація теж
прокидається
кидає на
жерстяний дашок колодязя
свої тугі стручки
й шепоче
що цей світ надто
вже переплутаний
аби мати силу
носити тут білу
одіж
Немає коментарів:
Дописати коментар