* * * *

Немає ні дверей, ні вікон.

Зникай. Не прокидайся. Спи.

Лихим високим чоловіком

виходить серпень у степи.

Рушницю візьме, птаха встрелить,

грудьми закриє переляк.

Проступить на твоїй постелі

глибока рана, наче мак.

І в кров розіб'ють пустку синю –

тяжкі, немовби булава –

намарне втрачені хвилини,

нінащо сказані слова.