З Івана Буніна. Зайшов до неї в пізній час

Зайшов до неї в пізній час.

Вона вже спала. Сяяв місяць

На ковдру їй, - і золотився

тонкими пружками атлас.

На спині спала, при вікні

Нагими персами розлившись,

Погідно, як вода у тиші,

Життя стояло уві сні.

_______________________

Текст оригіналу:

****

Я к ней вошел в полночный час.

Она спала, - луна сияла

В ее окно, - и одеяла

Светился спущенный атлас.

Она лежала на спине,

Нагие раздвоивши груди, -

И тихо, как вода в сосуде,

Стояла жизнь ее во сне.