четвер, 29 листопада 2012 р.

Жук і жаба

("Забавлянки для Вікусі")



Жук смарагдовий, краплистий
на ожині жумрав листя.
Пережовував сніданок
і неквапно, і старанно.
Крихіт ну хіба що трішки
покотилось на манишку.


А з-під жовтої кульбаби
до жука стрибнула жаба.
Скоробреха і нахаба,
скрекотуха голодраба.
Сіла в затінку дубовім
і промовила жукові:
„Бігме, не таке й поживне
листя на оцій ожині.
Я давно живу на світі,
знаю страви смаковиті.
Ось коло моєї хижки
рясно родять сироїжки.
А у мене – що робити? –
вже немає апетиту.
То задуха, то ядуха.
Ні комарика, ні мухи.
Щиро прошу, щиро кличу.
Не погребуйте, паничу.”

Жук розправив крильця пружно,
швидко облетів калюжу,
і спустився на обніжок,
коло свіжих сироїжок.
Але тільки-но зручніше
умостив свою манишку,
як його вхопила жаба,
перебреха і нахаба,
скрекотуха голодраба.

Проковтнула, облизалась,
сіла і отак сказала:
„Треба, жевжику безхвостий,
перше, ніж піти у гості,
роздивитись якнайкраще
на господареву пащу,
щоби раптом напослідок
він тобою не поснідав.”

4 коментарі: