* * * *

Така пливка березова купіль...

Така купіль березова й прозора...

А ти прийшла із облетілих піль,

прийшла перетворити все у море.

Аби було з березами одним,

аби в беріз нічого не питало,

бо ти прийшла крізь ниви, мов крізь дим

мене торкнутись голосом охлялим,

та й розділила врешті хліб і сіль,

і день, і дощ, і дихання, і море,

і навіть цю березову купіль,

павіттям підперезану прозоро.