Тут все непевне, як і
ти...
Тебе хтось плакав та й
облишив
у цій парчевій темноті,
де скрушно пахне
лавровишня,
колись облишена ніким
серед подряпин і прогалин,
посеред рам, що всі віки
не за тобою сумували.
Вони спроквола, як
відлуння,
колись зізналися стіні,
що горностаєва красуня
тебе покликала вві сні.
Немає коментарів:
Дописати коментар