* * * *

На темні вікна осідає пил.

Гроза надходить – і не спиться дітям.

То спомини виходять із могил.

О, спомини, заблукані у літі...

У темноті сиди, не ворушись...

Гроза прийшла. У серці нахололо.

То спомини прошепотіли ліс

у безневинну рурку матіоли.

Їм так сьогодні легко, як завжди.

Їм так сьогодні тяжко. Ти не бійся.

Ти – провідник, ти паросток біди,

ти просто дощ, притулений до лісу.

Аж поки згинеш, стій на видноті.

Пиши на вікнах. Смійся і вигадуй,

як чорний хрускіт страчених життів

крізь матіолу слухає нащадок.