* * * *

А. К.

Ішли із річки. Рушники на плечах.

За нами дощ і фари на шосе.

Дивилися, як погасає вечір.

Не сподівались, що погасне все.

Нам говорилось ніжне і таємне,

чого нікому не розповіси...

А вже гроза, щось знаючи напевно,

ламала навпіл наші голоси.