Душа і дощ – тонке
і синє,
закуте в сутінки
густі.
... а щось
змінити у житті –
як не виходило
донині,
то вже не вийде й
поготів.
Ти не пиши мені.
Облишмо.
Хай буде сніг.
Душа і сніг.
Душа на дні,
вдалечині,
душа як привид,
як повісмо,
як темна пляма на
рядні.
Мовчи. Тобі її
не знати –
нехай же ходить
по кімнаті,
рукою затуливши
рот.
Душі ніхто не
винуватий –
отим передчуттям
утрати,
отому прагненню
гризот...
Немає коментарів:
Дописати коментар