* * * *

Душа і дощ – тонке і синє,

закуте в сутінки густі.

... а щось змінити у житті –

як не виходило донині,

то вже не вийде й поготів.

Ти не пиши мені. Облишмо.

Хай буде сніг. Душа і сніг.

Душа на дні, вдалечині,

душа як привид, як повісмо,

як темна пляма на рядні.

Мовчи. Тобі її не знати –

нехай же ходить по кімнаті,

рукою затуливши рот.

Душі ніхто не винуватий –

отим передчуттям утрати,

отому прагненню гризот...