* * * *

 Ірині Долженко

Здається, це було востаннє.

Таксі під’їде – назавжди.

Ти вранці скажеш "На добраніч"

і не повернешся сюди.

Ми вже не будемо... Ми різні.

Та нас ніколи й не було.

Ти просто, подзвонивши пізно,

лягла руками на чоло,

ти просто гладила, ти просто...

а я й забув себе в теплі.

Які дзвінки?.. Які там гості?..

Які обійми взагалі?

Курю в вікно. Хай люди ранні

хоча б зажуряться крізь дим:

Мовляв, у нього все – востаннє.

Він хоче бути молодим.