Ірині Долженко
Здається, це було
востаннє.
Таксі під’їде – назавжди.
Ти вранці скажеш
"На добраніч"
і не повернешся
сюди.
Ми вже не будемо...
Ми різні.
Та нас ніколи й
не було.
Ти просто,
подзвонивши пізно,
лягла руками на
чоло,
ти просто
гладила, ти просто...
а я й забув себе
в теплі.
Які дзвінки?..
Які там гості?..
Які обійми
взагалі?
Курю в вікно. Хай
люди ранні
хоча б зажуряться
крізь дим:
Мовляв, у нього
все – востаннє.
Він хоче бути
молодим.
Немає коментарів:
Дописати коментар