* * * *

Стою на вітрі, поглядаю знизу:

Он твій балкон із ринвою навскіс.

Якби я міг – узяв би та й доріс

До столика, де книжка і сервіз,

До шелесту акацієвих риз,

До голубів, що ходять по карнизу.

Я власне й не звертав сюди неначе…

Це вітер налітає, це дроти…

Тепер чогось не хочеться рости –

Там тільки хмари й чорне вороняччя.

Я просто впав – мене ніхто не бачив –

Як паморозь на колії сльоти.

О тепла потерть, перетліла млість –

Стояти серед осені босоніж.

Якби я міг... Ти тільки не дивись –

Як я плечем тулитимусь навскіс

До столика, де книжка і сервіз,

До горщика червоних пеларгоній.