* * * *

Як невимовно ллється темнота –

Ні рисочки, ні іскорки на тілі.

Навіки ніч усе переповила –

Ослаблий стан і зімкнуті вуста.

Хай тільки хміль на тілі виграє,

Хай обплітає груди і рамена,

Нехай весь світ пребуде безіменним,

Якщо у нього ймення не твоє.

Я повелю – і спуститься туман

Як саван над деревами всіма,

Як віко над останньою луною.

Ні музики, ні часу, ні письма,

Ні руху, ані дихання нема…

Й тебе нема – якщо ти не зі мною.