Кадять-кадять у болотах пеньки.
І грає лин, і качка синім оком
Хмарину приміряє до ріки.
Із саду світич у завулок світить,
Торкає білу вишню навпрошки.
І вже на дощ, а може, то на вітер
Столітній хаті крутить сволоки.
Усе блищить, не тямиться і пахне,
Бо вже з таємних повечірніх піль
Весна ступає – гола, як Палагна,
У чорні коси заплітає хміль.
Немає коментарів:
Дописати коментар