понеділок, 6 квітня 2020 р.

* * * *


Був довгий шлях. Був ринок на узбіччі.
Тітки з торбами смутку і щавлю.
І на стіні бетонній, залізничній,
хтось написав замучене «Люблю».

І знаючи усіх, кого не люблять,
Ще геть прозора й ласа до тепла,
Весна сміялась, фарбувала губи
І пасмо відкидала із чола.

По телефону говорила з Богом.
Пригублювала вітер, як вино.  
Й ніхто не знав – ну нащо то так довго
летить пелюстя над Лебедином?..

Немає коментарів:

Дописати коментар