Нічні купання в серпні

Ми стояли в озері удвох.

Тиша розстелялася, як скатерть.

Пахло небо. Усміхався Бог,

зорями оздоблював латаття.

Майже не здригалася вода,

тільки десь, у теплому безвітрі,

шкодували яблука в садах,

Що так швидко вигоріло літо.

Що десь там, на сонних полинах,

як у плащ, закутана у морок,

осінь уже дивиться на нас,

але ще нічого не говорить.