метелик сну – розділення
стихії
в галузці ока –
колисання дня
де обрій –
прямовисне вороння
церковні бані димом
оповиє
й галявину –
зелене оленя
весняним туском
вкриє і розкриє
стебло кларнета –
лебедину шию
де кожний звук мов
золота блешня
розлитої губами
літургії –
бо не двори не
павідь не тепло
не спів не брід а
тільки голе тло
долонями
перетремтіло вії
зелом вологим заступило
Київ
й печальні коси
наніч розплело
Немає коментарів:
Дописати коментар