пʼятницю, 1 березня 2013 р.

З Федеріко Гарсіа Лорки. Пісня вершника



Ген розбійник-місяць
чорним чубом блиснув,
заострожив пісню.

Коню ж ти мій, коню,
що ж мовчить твій вершник з ружею на скроні?

Ай, остроги мідні.
Молодий розбійник
загубив повіддя.

Коню ж ти мій бистрий,
чом жасмином пахне зловороже вістря?

Ген розбійник-місяць
пагорбам і долам
закривавив чола.

Коню ж ти мій, коню,
що ж мовчить твій вершник з ружею на скроні?

Грізна і сувора,
чорна ніч у небо
застромила зорі.

Коню ж ти мій бистрий,
чом жасмином пахне зловороже вістря?

Ген розбійник-місяць
голосом і рогом
над багаттям висить.

Коню ж ти мій, коню,
що ж мовчить твій вершник з ружею на скроні?
 ________________________________________

Текст оригіналу: 


CANCION DE JINETE

En la luna negra
de los bandoleros,
cantan las espuelas.

Caballito negro.
¿Dónde llevas tu jinete muerto?

...Las duras espuelas
del bandido inmóvil
que perdió las riendas.

Caballito frío.
¡Qué perfume de flor de cuchillo!

En la luna negra
sangraba el costado
de Sierra Morena.

Caballito negro.
¿Dónde llevas tu jinete muerto?

La noche espolea
sus negros ijares
clavándose estrellas.

Caballito frió.
¡Qué perfume de flor de cuchillo!

En la luna negra,
¡un grito! y el cuerno
largo de la hoguera.

Caballito negro.
¿Dónde llevas tu jinete muerto?

 

Немає коментарів:

Дописати коментар