* * * *

Несли султаншу на високих ношах.

Світився стяг і був неопалим.

У саквах ледь подзвонювали гроші –

бо вже й коваль, і бондар, і мірошник

до ніг поклали золотий калим.

Вона пливла – у прошвах і намистах.

Не слухала ні вітру, ні підків.

За нею – коні, привчені до рисі,

топтали юний вимучений місяць,

прив'язаний до сідел мамлюків.