і чому я поїхав
чому ти лишилася там
де у п'ятницю
п'ють і співають і важчають з віком
там де пишуть
щоночі і не відправляють листа
де банки в
коридорі й осіннє ущільнення вікон
і дитину в
садочок дитину з садочка і тінь
від горіха навпроти
щороку все довша й синіша
ніби й жити
спокійно без тих напівтемних хотінь
ніби просторо
спиться і просторо пишеться в тиші
ради Бога не жди
і знайди вже нарешті собі –
хай почистить
плиту піджене перекошені двері
і не думай про
мене вже буде якось далебі
вже якщо й не в
житті то принаймні хоча б на папері
на папері простіш
те що є плюс оте що було –
синій зошит вікна
та цілунками знічена шкіра
а що буде байдуже
бо не виростає тепло
ні в позавтра ні
в завтра ні в яку оману чи віру
те що завтра
настане позавтра уже промине
а проте ці скалки
і уламки щоденного краму
напливають ночами
і давлять і кришать мене
як старечий
артрит як хронічна задавнена пам'ять
Немає коментарів:
Дописати коментар