* * * *

ти цілуєш нечутно

як і дихаєш –

ледве помітна прожилка

між стулками кісточки абрикоса

загорнути б серце в хустинку

й однести

хіба ледь надкраяне

надвечір почався дощ

у прожилках скошеного світла

та нести його

тобі буде

ще важче